За лаштунками імперії

Книга "За лаштунками імперії" Віри Агеєвої є потужним дослідженням, яке розкриває справжнє обличчя російської культури та її вплив на українську літературу.

Агеєва, відома літературознавиця і феміністка, у формі есеїв аналізує антиколоніальний дискурс, що з’явився в українській літературі після завоювання українських земель російською імперією. Цей процес став боротьбою за національну ідентичність, колективну пам'ять та спільні цінності.

Агеєва приділяє увагу різним постатям українських письменників, але особливо підсвітила Хвильового, який пропонує фактично антиімперський маніфест, заявляючи про необхідність орієнтації української літератури на європейське, а не російське мистецтво. Пам'ятаєте його: "Геть від москви!"

Авторка також ілюструє, що гуманізм будь-якого російського письменника закінчується на питанні права українців бути самодостатніми.

Часом читати цю книгу важко, особливо якщо ви не філолог, адже вона детально аналізує багато творів, які могли залишитися поза увагою або були забуті після шкільної програми. Проте, дійшовши до розділів про сучасних авторів, таких як Оксана Забужко і Юрій Андрухович, ви зможете насолодитися аналізом їхньої творчості і, можливо, знайти натхнення для подальшого читання української літератури. Я склала дооовгий список книг до прочитання)

Загалом, "За лаштунками імперії" - це змістовне, аргументоване дослідження культурного суверенітету України. Віра Агеєва чітко та професійно розкладає по поличках кожне питання, висвітлюючи цитати з особистих листувань, памфлетів та романів, наводячи їх як змістовні аргументи.

"За лаштунками імперії" пропонує читачам талановите, доступне, пізнавальне та цікаве дослідження, що є надзвичайно актуальним у світлі сучасної повномасштабної війни з росією. Вона допомагає зняти ланцюги меншовартості, які роками нав'язували українцям, і усвідомити силу української культури, яка, незважаючи на всі перешкоди, продовжує жити і розвиватися.

Рекомендую цю книгу всім українцям, особливо тим, хто має комплекс меншовартості або сумнівається у вартості української літератури. Вона допоможе вам переосмислити багато речей і зрозуміти, що наша література заслуговує на визнання і глибоке вивчення.

Слухати зараз про те як «утєсняється руській язик» в Україні просто нестерпно.
При тому, що українська мова та культура весь час свого існування заборонялася, притіснялася, з неї насміхалися, а тих хто говорить українською називали селюками, малоросами, хохлами та іншими малоприємними «кличками».
І чомусь про «утєснєніє» української мови в Україні замовчується.
Адже ж це нормально, коли люди, живучи в Україні, не знають рідну мову, а називають рідною ₚуську?
Як на мене це сюр.

Віра Агеєва провела колосальну роботу.
Авторка проаналізувала творчість українських та ₚосійських-рядянських-царських письменників, щоб на реальних прикладах показати всю суть українсько-ₚосійського протистояння, яке тягнеться вже віки.
І ситуація лякає, страшить та гнітить.

Тотальна русифікація; пригноблення та знищення культурних пам’яток та діячів України; присвоєння культурної спадщини; примус вилучення з усіх творів згадок про «Україну, українське», і заміна на «малоросію, южнорусскій край»; переписування історії на користь «побєдітєлєй».

Гоголь, Достоєвський, Пушкін та купа інших царських підлабузників насміхаються над українською нацією, а ми так і продовжуємо читати їх, популяризувати їх, підносити їхню творчіть як щось таке неймовірне.
І при цьому не знаємо свого, рідного, те, що визначає нас як націю «тих, хто бореться» не дивлячись ні на що, а не «малєнькіх людєй».