Хоч ця повість і була написана у 1913 році, але її можна назвати актуальною навіть зараз, бо тут порушуються проблеми фемінізму, реалізації жінки у суспільстві та, ви не повірите, русофільства. Так, пройшло більше 100 років з написання цієї книги, але росіяни так само намагаються вплинути на нашу свідомість тезами про те, що їх культура - це про щось високе, аристократичне та неземне. І Ольга Кобилянська про це пише якраз і в цій книзі (оскільки головна героїня захопилася ідеями русофільства через свого першого коханого).
Аглая-Феліцітас - неоднозначна персонажка. Поки читала дану повість, так і не змогла сформувати конкретну думку про неї. ?
З одного боку, мені дуже не подобалося те, що вона принижувала себе за те, що була українкою і за можливості завжди намагалася показати, що вона росіянка (тобто, є представником умовної «вищої раси», а не людиною, яка володіє «українським жаргоном» (як про це писала авторка)), а з іншого боку мене вразило те, наскільки вона вперта, горда та вірна своїм інтересам. Однак, якби я була на її місці, також би не знала, що б обрала: бути одинокою, але відомою піаністкою, присвятити усе своє життя музиці, реалізуватися як особистість, чи створити сімʼю з коханою людиною, в якій ти спочатку хоч і будеш відчувати щастя, але згодом почнеш тонути у побутових проблемах і жити з відчуттям, що ти уже сам собі не належиш. У кінці все ж Аглая-Феліцітас зробила свій вибір.
Що ще можу додати? Кінцівка мене убила і добила, але чого я могла очікувати від Ольги Кобилянської? Не все у цьому житті так просто (як і її читати, бо іноді у мене складалося враження, що я взагалі не знаю українську мову ? Стільки діалектизмів...).
До того ж як на таку невелику книжку читачу занадто довго розповідають про сім'ю головної героїні, її перше кохання та лекції, що вона відвідувала в університеті. Я не до кінця зрозуміла ось цей поділ на "професора, пана та українця" який намалювала собі дівчина, описуючи одного з викладачів. А ще більше не зрозуміла, як такій тихій та мовчазній напочатку головній героїня могли приписувати якісь шаленства та артистизм.
Найцікавішим розділом, звісно що, є частина з уродинами дівчини та балом-маскарадом, який був організований в маєтку. Тут нарешті відкривається правда і про почуття дівчини, і про сімейні таємниці професора які неабияк його мучили. На жаль, через впертість, недосвідченість та підлі інсинуації, головна героїня так і не змогла знайти своє щастя, як і всі учасники цього заплутаного трикутника. Але саме така кінцівка залишила по собі багато тем для роздумів.