Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України

Як палаци України розповідають історію культурної спадщини

Захоплива подорож в історію української архітектури, дворянських родів, ландшафтного мистецтва та місць, які зберігають пам’ять про минулі століття. Ірина Пустиннікова відкриває читачеві незнані та маловивчені куточки України: колишні палаци, маєтки, фільварки й парки, що колись були епіцентрами культурного життя. 

Книжка веде читача дорогами, які не позначені на туристичних мапах. Тут немає натовпів і гучних гідів — є лише природа, тиша, руїни й голос історії, який авторка вміє почути й передати. Вона не лише досліджує архіви й біографії власників маєтків, а й занурюється у світ атмосфери, деталей, настроїв. Передає те, що відчуває мандрівник, опинившись на території колишньої садиби: запах старого каменю, шурхіт листя в занедбаному парку, звук власних кроків у порожніх залах.

У центрі уваги — не тільки архітектура, а й ландшафт: парки, сади, алейні композиції, ставки та фонтани, які формували гармонійний простір навколо будівель. Усе це — складники українського дворянського стилю життя, який нині практично зник, але залишив по собі унікальну культурну спадщину. Авторка розповідає про ті пам’ятки, які втратили свою велич, але не втратили гідності. Її розповіді — це спроба повернути втрачену цілісність нашій пам’яті, нашому пейзажу, нашій ідентичності.

Чому варто прочитати книжку «Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України»?

• Унікальний погляд на українську культурну спадщину через призму архітектурних пам’яток і садово-паркових ансамблів.
• Від масштабних проєктів Потоцьких й несподіваного палладіанства до української неоготики й палаців-близнюків з різними долями. 
• Авторка не лише досліджує, а й занурює читача в атмосферу зниклих епох через живу мову й особисті нотатки.
• Книжка охоплює десятки локацій, більшість з яких поза туристичними маршрутами — справжні відкриття для мандрівників.
• Нагадування про цінність збереження пам’яток — емоційне, щире й інтелектуально насичене.
• Актуальна для українського читача, який прагне відкрити Україну для себе по-новому, із глибоким розумінням її культурного тла.
• Сподобається шанувальникам книжок «Українські палаци. Відновлення історії. Золота доба» Акіма Галімова, Руслана Шаріпова, «Історія архітектурних стилів, великих і не дуже» Катерини Липи та «Карпати. Коротка історія мандрів» Ірини Пустиннікової.

Про авторку:  

Ірина Пустиннікова  – українська журналістка, краєзнавиця та мандрівниця. Ірина пише про історію та мандри, а також досліджує європейську культуру. Вона співпрацює з такими виданнями, як «Фокус», «Кореспондент», «Країна», «Локальна історія», а також є авторкою кількох краєзнавчих сайтів.

Про що книга

«Забуті парки, старі фільварки» — це не довідник і не енциклопедія, а повноцінна художньо-документальна подорож. Кожна глава — це окрема історія про конкретний об’єкт, його власників, архітекторів, долю, злет і занепад. Авторка ділиться емоціями, які відчуває, перебуваючи в цих місцях — іноді захоплення, іноді біль, іноді ностальгія.

Книга веде нас не лише до палаців і парків, а й у глиб історії: до шляхетських родів, забутих поселень, знищених у XX столітті ансамблів, які колись були культурними центрами регіонів. Через деталі побуту, плани будівель, історичні анекдоти й легенди читач поступово розкриває для себе цілу втрачену цивілізацію — українську аристократичну та землевласницьку культуру.

Це також історія про пам’ять: що ми пам’ятаємо, а що — вже забули. Ірина Пустиннікова показує, як важливо зберігати не лише каміння, а й розуміння того, чому ці палаци й парки з’явилися, ким вони були створені і чим є для нас сьогодні. Всі книги українською в онлайн-книгарні Лабораторія мають на меті таке ж — повернення до власної культури через досвід, текст і глибину.

Сюжет та головні герої

Головні герої книжки — це архітектурні пам’ятки: палаци, фільварки, парки. Але за кожною спорудою — конкретна історія родини, села, громади. Авторка знайомить нас із магнатами, графами, митцями, які створювали ці простори, а також із сучасниками — місцевими мешканцями, краєзнавцями, що рятують залишки зруйнованого. Таким чином, у книжці виникає поліфонія голосів: минулого й теперішнього, історії й свідчень, архівів і власних спостережень.

Для кого ця книга

«Забуті парки, старі фільварки» буде цікавою для:

• любителів історії, мандрівок та краєзнавства;
• читацьких клубів і дослідницьких гуртків;
• студентів гуманітарних спеціальностей, особливо істориків і культурологів;
• українців, які хочуть побачити нові сторінки своєї країни через культурну спадщину;
• усіх, хто прагне відкрити для себе Україну по-новому.