Забуті покидьки східного фронту

«Забуті покидьки Східного фронту» Сергія Плохія — історичне дослідження операції «Френтік», у межах якої американська авіація 1944 року використовувала аеродроми на території радянської України. Полтава, Миргород і Пирятин стали пунктами маршруту, який дозволяв літакам діяти над більшою територією Європи. Плохій пояснює, як союзники домовилися про ці бази, як там працювали й жили американські військові та чому спільна операція посилила суперечності між США і СРСР ще до завершення війни.

Операція «Френтік» і американські літаки на Полтавщині

Задум операції залежав від географії. Після удару по цілі літак міг продовжити шлях до радянського аеродрому, заправитися й узяти участь у наступному вильоті. Можливість сісти на сході давала доступ до цілей, до яких було важче дістатися, якщо повертатися тим самим маршрутом. Для цього США потрібні були дозволи на роботу екіпажів і наземного персоналу, підготовлені смуги, постачання й домовленості про захист аеродромів. Тому переговори про співпрацю та підготовка баз займають у книжці окреме місце.

На прикладі Полтави видно, як рішення командування впливали на екіпажі. У червні 1944 року німецька авіація простежила за американськими бомбардувальниками й атакувала полтавську базу. Плохій розглядає наслідки удару в межах спільної операції. Під час планування кожна сторона мала свої уявлення про те, хто й за яких умов відповідає за безпеку літаків на землі. Після нальоту розбіжності видно і в реакціях командирів, і в офіційних заявах союзних держав.

Архіви контррозвідки й відносини США та СРСР у книжці Плохія

Плохій зіставляє американські військові матеріали та спогади з радянськими документами, зокрема матеріалами військової контррозвідки й таємної поліції. У звітах фіксували, з ким американці бачилися і як місцеві мешканці спілкувалися з ними. Завдяки цьому до історії авіаційної операції входять розмови й знайомства, які могли здаватися учасникам звичайною частиною життя, але привертали увагу спостерігачів. Для читача має значення, хто створив кожен документ і чому певний контакт зацікавив службу нагляду.

У книжці можна простежити, як дипломатичні відносини складалися на рівні конкретної бази. Союзники мали спільного противника, але по-різному оцінювали присутність іноземців, обмін відомостями й контакти з цивільними. Плохій розглядає ці розбіжності як ознаки того, що Великий союз уже під час війни мав обмеження. Видання підійде читачам історії Другої світової, яким цікаві військова авіація, українське місце дії та архівна робота. У центрі тут одна операція, тому зміни в міжнародних відносинах можна зіставляти з рішеннями й конфліктами, зафіксованими на аеродромах.