Відгуки і рецензії читачів
28.10.2025
Доки не знаєш усього, доти твоя воля!
Спершу хочу сказати, що ця книга у виданні Ще одну сторінку неймовірно красиво оформлена і я поміж читанням просто розглядала усі ці красиві деталі на палітурці та всередині 🧡
Також варто додати, що це роман-феєрія (казково-фантастичний сюжет, міфічні або фантастичні персонажі, а також використання прийомів, що створюють враження чарівності, надприродності та видовищності), тож будьте готові сприймати прочитане, ніби дивний сон під час високої температури 👀
Для мене ця історія – немов подорож українським середньовіччям, де тісно та гармонійно переплітаються трохи магії, віри та навіть філософії. До останньої сторінки залишається незрозумілим, у чому перебувають герої — у сні, маренні чи реальному світі. Картина наповнена образами, що коливаються між міфологією та релігією.
Тут про тих небагатьох, хто здатен не лише зазирнути, а й відчути серцем той таємничий світ, де живуть істоти, що ходили Землею задовго до появи людини. Про тих, хто вміє бачити глибше, ніж очі дозволяють, і слухати уважніше, ніж дозволяє слух — бо більшість лишається сліпою й глухою не лише до цього світу, до природи, а й до самих себе. Це історія і про прийняття інакшості, про мудрість серця, що не судить. І, звісно ж, про любов та одержимість (не завжди в поганому значенні) — бо без них життя не має ані сенсу, ані цілості.
Світ, який створила Галина Пагутяк, сповнений примарних образів і прихованих сенсів — він не квапиться відкрити вам свої глибини. Як і блукання головного героя Матеуша, цей простір лише випадково й уривчасто дозволяє зазирнути за завісу невідомого.
Тут поступово стирається грань між звичним життям й тим, що зазвичай лишається поза межами зору. Бо ж насправді то були не сни, а реальність виплетена з більш тонкої матерії.
Книга може бути не для кожного, але я вважаю, що варто спробувати, навіть якщо складнувато.
– Отак і у нас, – зітхнув Боніфацій. – Цілий світ однаковий. А чи може бути по іншому? Чому воно так?
– Спитай у нього.
– У кого?
– У світу, – відрізав чоловік-олень.
Спершу хочу сказати, що ця книга у виданні Ще одну сторінку неймовірно красиво оформлена і я поміж читанням просто розглядала усі ці красиві деталі на палітурці та всередині 🧡
Також варто додати, що це роман-феєрія (казково-фантастичний сюжет, міфічні або фантастичні персонажі, а також використання прийомів, що створюють враження чарівності, надприродності та видовищності), тож будьте готові сприймати прочитане, ніби дивний сон під час високої температури 👀
Для мене ця історія – немов подорож українським середньовіччям, де тісно та гармонійно переплітаються трохи магії, віри та навіть філософії. До останньої сторінки залишається незрозумілим, у чому перебувають герої — у сні, маренні чи реальному світі. Картина наповнена образами, що коливаються між міфологією та релігією.
Тут про тих небагатьох, хто здатен не лише зазирнути, а й відчути серцем той таємничий світ, де живуть істоти, що ходили Землею задовго до появи людини. Про тих, хто вміє бачити глибше, ніж очі дозволяють, і слухати уважніше, ніж дозволяє слух — бо більшість лишається сліпою й глухою не лише до цього світу, до природи, а й до самих себе. Це історія і про прийняття інакшості, про мудрість серця, що не судить. І, звісно ж, про любов та одержимість (не завжди в поганому значенні) — бо без них життя не має ані сенсу, ані цілості.
Світ, який створила Галина Пагутяк, сповнений примарних образів і прихованих сенсів — він не квапиться відкрити вам свої глибини. Як і блукання головного героя Матеуша, цей простір лише випадково й уривчасто дозволяє зазирнути за завісу невідомого.
Тут поступово стирається грань між звичним життям й тим, що зазвичай лишається поза межами зору. Бо ж насправді то були не сни, а реальність виплетена з більш тонкої матерії.
Книга може бути не для кожного, але я вважаю, що варто спробувати, навіть якщо складнувато.
– Отак і у нас, – зітхнув Боніфацій. – Цілий світ однаковий. А чи може бути по іншому? Чому воно так?
– Спитай у нього.
– У кого?
– У світу, – відрізав чоловік-олень.