Задум

Джейкоб - письменник, який не досяг рівня зіркових авторів, проте і не був зовсім невдахою, адже його перший роман мав гарні відгуки та своїх читачів. Але він вже дуже довго не має натхнення, не може знайти той самий сюжет і взагалі більше не вірить в свій талант.

Викладаючи літературну майстерність він знайомиться з не дуже приємним хлопцем, Еваном Паркером, який зверхньо ставиться до інших студентів та до самого Джейкоба. Еван каже, що головне в книжці - задум, і навіть якщо ти не вмієш писати, то геніальний задум зробить твою книжку популярною, і він такий задум мав. І розповів про нього своєму професору.

Через кілька років Джейкоб дізнається про смерть Евана та вирішує, що такому сюжету просто не можна пропадати і видає книжку, вкравши сюжет свого студента, і ця книжка стає бестселером #1 у всьому світі, Опра обирає її на свій книжковий клуб, а Спілберг береться за екранізацію. Проте хтось починає погрожувати Джейкобу і каже, що знає все про його крадіжку і збирається викрити це. В цей момент у головного героя починається параноя, він вже не може спокійно жити та починає своє власне розслідування, щоб дізнатись, хто ця людина і як вона замішана в цій історії.


Це була така книжка про книжки, і я таке люблю. В ній багато відсилок до різних творів, а також протягом історії нам подають сторінки з тої самої книги, яку «вкрав» Джейкоб. Це дуже цікаво, так само, як і цікаво дізнатись чим все закінчиться і що все-таки сталося з Еваном та звідки в його голові зʼявився такий сюжет. Атмосфера протягом усією книжки для мене була напруженою та (?) сірою? Не знаю, як описати, проте я відчувала саме цей колір, читаючи її.

"Добрі письменники запозичують, великі письменники крадуть. Т.С. Еліот (вірогідно, вкрадено в Оскара Вайльда)".

"Жовтолика" Ребекки Кван дійсно дуже схожа на цю книжку, за різницею - тут головний герой книги мене не вибішує, так як головна героїня в Ребекки Кван. Головний герой "Задуму" все життя мріяв бути ВИДАТНИМ АВТОРОМ, і йому вдалось написати досить не поганий текст, але один, далі - не пішло, і ось він, викладач вже третій рік поспіль курсу для письменників-початківців знайомиться зі студентом, які розповідає йому про свій задум книжки, який дійсно має величезні перспективи. Через три роки після цього головний герой шукає в інтернеті цього студента, щоб дізнатись долю його твору, а виявляється, що він загинув за кілька місяців після їх останньої зустрічі, а значить і написати книгу він не мав би встигнути. Не довго мучаючись совістю, головний герой береться написати книгу по задуму студента, і дійсно ця книжка приносить шалений успіх, і навіть екранізацію. Але через півроку після виходу книги, він отримує повідомлення, що хтось знає, чия ідея задуму насправді. І тут головний герой починає робити дивні речі, типу поїздки до одного зі своїх студентів, чого б я точно не робила. А ще не зрозумілі його панічні атаки, як він 4 дні сидів вдома і бухав, ну дійсно вихід із ситуації.

мої враження не однозначні, але головний герой мені точно не подобався жодного разу і мені не хотілось йому кращої долі.