Книга "Загублений принц" Наталя Кош (м'яка палітурка)

Наталя Кош
Загублений принц
Початок книжки мене не вразив, бо ж принц-жебрак занадто відома історія, що тут можна нового розповісти. Але з кожною сторінкою мені ставало все цікавіше, бо історія принца виявилася досить повчальною.
Що не всі дії твоїх друзів чи найкращих друзів твоїх батьків-правителів будуть тобі на благо, а може таки на благо, хоч тобі так і не здається, і не всі вороги тобі вороги, не всі союзники хочуть тобі добра, а убивці можуть вчинити гідно.
А ще ця історія про дружбу, значення освіти у житті будь-якої людини, про вірність, про усвідомлення відповідальності за владу, про свої бажання та свій обов’язок. І як знайти баланс між ними. Про важливість родинних зв’язків, але в той же час, про те, що ми самі вибираємо, що важливіше – родичі чи власна честь та гідність. Про наслідки таких виборів у житті. Про тимчасові союзи, зради, помсту, вбивства, заколоти, перевороти, про все це і багато іншого, з чим прийдеться стикнутися підлітку , який вижив в не дуже легких обставинах і який має взяти на себе відповідальність за своє королівство у шістнадцять років.
І хоча деякі впливові оточуючі, а деколи і він сам сумніваються в тому, що він справиться з таким тягарем у цьому юному віці, його вчинки та досвід з освітою (дякуючи друзям різного віку та наставнику), непрості рішення, які він змушений приймати, доводять нам, що таки вірний вибір зробила богиня, довіривши ціле королівство юному принцу.
Але спочатку він має розкрити заговір проти своєї сім’ї, знайти замовників та вбивць батьків, вижити до свого шістнадцятиліття, знайти собі друзів, зберегти тих, хто вже є у його житті, змиритися з тим, що в нього не буде простого звичайного життя, а тягар відповідальності управління тисячами людських життів ляже на його плечі у досить юному віці.
Книжку раджу, приємно вражена українськими авторками фентезі.

Загублений принц - Наталя Кош. Анотація якщо чесно, мене не вразила від слова взагалі. То ж якби її не обрали на книжковий клуб то я б її і не прочитала. Тому і налаштовувалась я знову поринути в світ Мерісьюшного героя від якого штабелями падають дівчата (все таки янг едалт). Можу сказати, що я була приємно здивована. Романтична лінія як така відсутня, що дуже в тему адже події такі, що не дозволяють по логіці впихнути ще й це. Герой більш менш адекватний, хоч і підліток. Кінець не злитий, а дуже файно прописаний. І ще це одиночна книга, а не перша в циклі яка нараховує 100500 томів половина з яких не те що не написана, навіть немає тез. То ж можу сміливо рекомендувати, особливо підліткам. Має зайти
Із живе собі звичайним життям волоцюги. Ну можливо більше за інших любить митись та чесну працю, але загалом не виділяється. Тому що в ньому знайшли посланці з палацу? Чому так настирно шукають? Невже він може бути тим самим принцом Ізарелем, що зник п'ять років тому?