Немає нічого нового. Усе нове – давно забуте старе, а історія циклічна
Боярин, Тугар Вовк, приїхав до тухольської громади, яка вільна та незалежна, і помахуючи грамотою від князя, розказує, що ця громада належить йому, земля належить йому, і всі мають йому підпорядковуватися.
Хіба вперше українському народу розповідають, що ми не маємо права на свою землю, свою свободу та незалежність?
Громада звісно не згодна миритися з тим, що хтось приїхав і вирішив, що їхня свобода та незалежність вигадка.
І почалася війна.
Схиблений боярин самотужки не зміг підкорити вільний народ, тому покликав на допомогу кровожерливу орду, яка має знести все з лиця землі.
Не доставайся ж ти нікому!!!
Нічого не нагадує?
Але вільний народ не збирається здаватися, і буде боротися до останнього.
А за правду готова боротися і сама природа, яка стає на бік свободи та справедливості.
Тут є навіть шекспірівський сюжет.
Адже син старійшини громади Захара Беркута, Максим Беркут, та Мирослава, донька боярина, закохалися. Але їхній союз не схвалює ніхто.