Іванові Франкові вдалося яскраво відтворити яскраві образи захисників
сплюндрованої землі Галицької Русі, а також її зрадників.
Син громадського ватажка Захара Беркута, - Максим потрапляє у полон. Тухольцям у героїчній боротьбі пощастило розбити ворога, залишалося лише небагато потопаючих монголів разом з Бурундою, серед яких був і Максим.Вороги просять Захара відпустити їх в обмін на молодого Беркута. Захар вимушений приборкати батьківські почуття, він уважає цю пропозицію неможливою, бо знає який підступний та жорстокий Бурунда, знає, що він ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тубільців ще страшнішу силу. Автор протиставляє Максимові боярина Тугара Вовка, який зрадив свій край і прислужився монголам - він гірший ворога, тому що залишити свій народ, свою землю у біді - найганебніше та найлицемірніше в людському житті. Зображуючи підступність боярина, Іван Франко засуджує зраду рідного народу. Але такі персонажі як Захар, Максим, Мирослава - втілюють образ єдності, бо лише в згуртованості народу вся його сила та перемога над ворогом.
Цією повістю Іван Франко наголошує, що попри зовнішнього ворога, слід бути пильним, бо ще гірший ворог може засісти серед своїх людей. Часи змінюються, а застереження великого Каменяра завжди залишаються актуальними.
Немає нічого нового. Усе нове – давно забуте старе, а історія циклічна
Боярин, Тугар Вовк, приїхав до тухольської громади, яка вільна та незалежна, і помахуючи грамотою від князя, розказує, що ця громада належить йому, земля належить йому, і всі мають йому підпорядковуватися.
Хіба вперше українському народу розповідають, що ми не маємо права на свою землю, свою свободу та незалежність?
Громада звісно не згодна миритися з тим, що хтось приїхав і вирішив, що їхня свобода та незалежність вигадка.
І почалася війна.
Схиблений боярин самотужки не зміг підкорити вільний народ, тому покликав на допомогу кровожерливу орду, яка має знести все з лиця землі.
Не доставайся ж ти нікому!!!
Нічого не нагадує?
Але вільний народ не збирається здаватися, і буде боротися до останнього.
А за правду готова боротися і сама природа, яка стає на бік свободи та справедливості.
Тут є навіть шекспірівський сюжет.
Адже син старійшини громади Захара Беркута, Максим Беркут, та Мирослава, донька боярина, закохалися. Але їхній союз не схвалює ніхто.