Закохані Тюдори. Як любили і ненавиділи в середньовічній Англії

Історія династії Тюдорів: як кохання формувало політику та міжнародну дипломатію у середньовічній Англії

Чому Генріх VIII одружувався шість разів? Чому Анні Болейн довелося померти? Чи правда, що придворні Єлизавети І вітали її як богиню, яка зійшла на землю?

Драми куртуазного кохання століттями захоплювали читачів і мрійників. Проте надто часто їх відкидають як таке, що існувало лише в казках та піснях — старих легендах про Короля Артура і лицарське благородство. Насправді все значно цікавіше. Сара Ґріствуд у книжці «Закохані Тюдори. Як любили і ненавиділи в середньовічній Англії» розкриває, як куртуазне кохання творило і руйнувало династію Тюдорів: від того, як Генріх VIII оголосив себе «вірним слугою» Анни Болейн, до поезій, щедро розкладених навколо Єлизавети I її шанувальниками. Тюдори відтворювали ролі відданих коханців і примхливих коханок, уперше викладених у романах середньовічної літератури.

Чому варто прочитати книжку «Закохані Тюдори. Як любили і ненавиділи в середньовічній Англії»?

• Свіжий і багатогранний погляд на величну династію Тюдорів.
• Сара Ґріствуд аналізує коди любові, бажання та влади і розкриває романтичні обсесії, які визначили історію світу.
• Книга показує, як правила романтичного куртуазного кохання вплинули на політику та міжнародну дипломатію того періоду.

Про авторку:

Сара Ґріствуд — англійська журналістка і письменниця. Членкиня Королівського історичного товариства та Королівської академії наук. Була номінована на премію Марша за політичну публіцистику. Народилася в Кенті, виросла в Дуврі та здобула освіту в коледжі Святої Анни в Оксфорді. Писала статті для низки британських газет, зокрема The Times, The Guardian і Telegraph.

Цитати:

Про куртуазне кохання в сучасному світі

Привид куртуазного кохання стоїть за деякими з найнебезпечніших романтичних переконань, а також за деякими традиційними проявами ввічливості.  Він стояв на палубах «Титаніка», коли жінки першими сідали в рятувальні шлюпки, він стоїть там, де чоловік відчиняє перед жінкою двері. І на злітній смузі в «Касабланці», коли Гамфрі Боґарт повертає Інгрід Бергман її чоловікові й відвертається, облагороджений її коханням, як справжній лицар. І коли В. Б. Єйтс прославляв ірландську революціонерку Мод Ґонн, яка покинула його заради іншого. «Наполовину левиця, наполовину дитина», друга Єлена Троянська, «з красою, як натягнутий лук».

Про лицарський поєдинок

Ритуал лицарського поєдинку, а насправді ретельно спланована інсценізація бою, уособлював усю пишність двору Тюдорів. У світі, де королівська «величність» була важливою функцією монархії, парадам, ба навіть виставам, надавали ключового значення. Драма понад усе. Під час бенкету їжа мала збурювати не лише апетит, але й уяву — усією залою врочисто проносили павича «у пір’ї», або міфічного «василіска» (передня половина каплуна пришита до задньої половини свині). Гостей задля розваги дивували мудрованими вигадками й очікували, що ті захоплено віддадуть належне, прийнявши побачене на віру.

Про падіння Анни Болейн

Мотиви куртуазного кохання з його умовним наполяганням на домінуванні жінок приховали явну образу на стрімкий злет Анни. Куртуазне кохання спричинило і її піднесення, і падіння. У ті самі тижні, коли проблеми Анни набирали обертів, ухвалили закон, який конфіскував майно малих монастирів. Анна посперечалася з Кромвелем про те, куди мають піти доходи від конфіскації. Донедавна їхні інтереси збігались, але тепер шляхи розійшлися. Анну цікавили освіта й соціальні реформи, Кромвеля — зміцнення монархії. Пізніше Шапюї повідомляв, що Кромвель сказав, нібито він «поставив собі за мету розробити і вчинити змову в згаданій справі» проти Анни, але з контексту можна припустити, що він діяв із дозволу Генріха.