Відгуки і рецензії читачів
19.03.2025
Прочитала першу книгу, потім подивилась фільм, і коли читала другу частину книги не змогла абстрагуватись від образів з фільму, вони так і ввижались мені в голові, а книжкові образи з першої частини мені подобались більше, тому мені це постійно заважало. Перша частина – була прекрасна і без продовження, вона була з незаїждженим сюжетом, та досить легко читалась. Сама авторка писала, що не планувала другу частину коли тільки дописала першу. В другій частині Лілі намагається організувати своє життя так, щоб донька не відчувала неповноцінність сім'ї, намагається не злити колишнього чоловіка, але і забути про Атласа не може. Мені подобається, що зараз багато інформації і книг на тему домашнього насилля, які допомагають збагнути, що ти став жертвою домашнього насилля, а не тобі здається, що ти в чомусь винна, що це не безвихідь, що завжди можна знайти варіанти допомоги як психологічної так і фізичної, і не боятись про це говорити та просити про допомогу оточуючих тебе людей. В цілому Лілі мені імпонує, але я не вірю в кохання через сто років Атласа, і те, як він типу її чекав, і вірив, а деякі фрази на стільки банальні, що я не могла не закочувати очі. Але всеодно раджу прочитати, щоб закрити питання з цією дилогією, для того аби вміти ставити власні кордони.
26.04.2024
Не сподівайтеся, що це буде легка історія кохання! У романі є багато поворотів, яких ви не очікували. Минуле не можна виключати, для мене цей роман чудово проілюстрував наслідки насильства, як не можна чарівним чином залишити біль і спогади позаду. Дуже важливо бачити ці наслідки. Роман продовжується там, де закінчився попередній, після випадкової зустрічі.
Я відчуваю, що перший роман мав на мене інший емоційний вплив, він був більш болючим, його було важче переварити. Цього разу теж були несамовиті моменти, і я так хвилювався за сім'ю Атласа, але водночас я танув в калюжі, читаючи про їхнє кохання, це було так добре, що я б почав читати роман знову в будь-який час. Взагалі, я люблю старі щоденникові уривки та листи в романах, а тут авторка просто засипала мене ними.
Стиль написання дуже хороший, мені дуже подобається переклад, читається швидко.
Загалом, для мене цей роман був подарунком, нагородою, і я насолоджувався кожною його миттю, дуже дякую, рекомендую всім спробувати, можна навіть знайомитися з авторкою з цієї історії.
Я відчуваю, що перший роман мав на мене інший емоційний вплив, він був більш болючим, його було важче переварити. Цього разу теж були несамовиті моменти, і я так хвилювався за сім'ю Атласа, але водночас я танув в калюжі, читаючи про їхнє кохання, це було так добре, що я б почав читати роман знову в будь-який час. Взагалі, я люблю старі щоденникові уривки та листи в романах, а тут авторка просто засипала мене ними.
Стиль написання дуже хороший, мені дуже подобається переклад, читається швидко.
Загалом, для мене цей роман був подарунком, нагородою, і я насолоджувався кожною його миттю, дуже дякую, рекомендую всім спробувати, можна навіть знайомитися з авторкою з цієї історії.
23.02.2024
Я так чекав цю книгу. Я одразу ж побіг додому і прочитав її повністю у вечір. "Покинь, якщо кохаєш" - була набагато краща і я залюбки переймався Лілі і Атласом. На жаль, я так знудився і залишився під поганими враженням від цієї книги.
На початку я був в захваті. Я повернувся до моїх улюблених персонажів і відразу ж потрапив у світ Атласа. На жаль, цей захват відбувся і я відчував лише нудьгу. Романтика виглядала простою і нудною, бо не було ніяких протистоянь або конфліктів, які б насправді тримали їх окремо. Мені дуже подобалася сюжетна лінія з Джошем, і мій улюблений персонаж - Тео, але мені здалося, що ми мало бачили їх. Я б хотів глибше розглянути сюжетну лінію з Джошем і просто більше Тео у книзі. Мені здалося, що ми мали деякі побічні сюжети, які були згладжені і не отримали достатньо часу. І ми навіть не бачили нічого такого в майбутнє Лілі і Атласа. Ця книга відбувалася безпосередньо після закінчення першої книги, і ми не дізналися нічого за цим. Ми не бачимо ніякого майбутнього? Тільки їхні спроби пристосуватися до того, що вони разом?
Загалом, в цій книзі просто не було серця, а сюжет виглядав заштампованим і банальним. Тут не було романтики, протистоянь і того різного враження, яке я звик отримувати від Коллін. Було приємно побачити моїх улюблених персонажів, але це просто залишило мене трохи розчарованим.
На початку я був в захваті. Я повернувся до моїх улюблених персонажів і відразу ж потрапив у світ Атласа. На жаль, цей захват відбувся і я відчував лише нудьгу. Романтика виглядала простою і нудною, бо не було ніяких протистоянь або конфліктів, які б насправді тримали їх окремо. Мені дуже подобалася сюжетна лінія з Джошем, і мій улюблений персонаж - Тео, але мені здалося, що ми мало бачили їх. Я б хотів глибше розглянути сюжетну лінію з Джошем і просто більше Тео у книзі. Мені здалося, що ми мали деякі побічні сюжети, які були згладжені і не отримали достатньо часу. І ми навіть не бачили нічого такого в майбутнє Лілі і Атласа. Ця книга відбувалася безпосередньо після закінчення першої книги, і ми не дізналися нічого за цим. Ми не бачимо ніякого майбутнього? Тільки їхні спроби пристосуватися до того, що вони разом?
Загалом, в цій книзі просто не було серця, а сюжет виглядав заштампованим і банальним. Тут не було романтики, протистоянь і того різного враження, яке я звик отримувати від Коллін. Було приємно побачити моїх улюблених персонажів, але це просто залишило мене трохи розчарованим.