На роботі, на суспільних зустрічах чи просто на прогулянці до міста, він намагається самоствердитися і зайвий раз нагадати всім свою шляхетність і поважність. При цьому він знову ж таки пригнічує своїх працівників, колег, покупців, простих людей, яких вважає нижчими за статусом. Він навіть збудував не будинок, а цілий замок, щоб усі довкола знали, що тут живе той самий Бровді!
Книга піднімає дуже складну тему домашньої тиранії, описані події у ній дуже гидкі, тригерні і неприємні, але при цьому читаться вона досить легко. Хочеться дізнатися, що ж буде далі, але час від часу я просто відкладала читання, щоб видихнути описане. Є у цій історії і кохання, і надія, і добрі та люблячі люди, але сама книга дуже песимістична і сіра. Кронін добре володіє словом, зображуючи людей у критичні моменти, він часто проводить паралелі із природними стихіями. Такий прийом тільки підсилює загальне гнітюче враження безнадії і неможливості якось вплинути на ситуацію.
Неймовірна книга! 10 із 10. Єдине, чого мені трохи не вистачило, так це передісторії самого Бровді. Що зробило його таким і як він заробив/отримав/успадкував свій капітал? Дуже актуальна книга на всі часи, кожне її слово варте того, щоб прочитати. Раджу!