0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Записки Кирпатого Мефістофеля

(1 голос)
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Оплата
Онлайн оплата Visa / Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%
Теги:
Відомі та незвідані класична література пригоди роман українська література український автор

Про книжку «Записки Кирпатого Мефістофеля»

Закоханість не є любов. Любов приходить тоді, як одходить закоханість.

Колишній революціонер, успішний, але лукавий адвокат, знавець людських душ Яків Михайлюк – головний герой роману – впевнений, що життя схоже на гру і він той, хто знає її правила. Він дозволяє собі маніпулювати колишніми однодумцями, товаришами та жінками. Та коли в його життя приходять справжні почуття, доля підкидає йому найважчий вибір: кохання чи обов'язок?

Один із найоригінальніших романів в українській літературі, дія якого розвивається в Києві початку ХХ століття і присвячений темам досі актуальним. Автор роздумує над тим, що таке любов, звичка та обов'язок, підіймає теми перелюбства, розлучень і абортів, розмірковує над значенням правди. Тонкий психологізм роману ставить його на один щабель із безсмертними творами світової класики.

Чому варто прочитати книжку «Записки Кирпатого Мефістофеля»?

  • Роман українського класика про стосунки між чоловіками і жінками, досі актуальний.
  • Книга письменника-експериментатора, творчі здобутки якого визнали ще його сучасники.
  • Критики стверджують, що твір дещо автобіографічний, а в головному герої можна частково впізнати самого Винниченка.
  • Роман включено до списку «Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою», складений членами Українського ПЕН-клубу.
  • Містить передмову кандидата філологічних наук, старшого наукового співробітника Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України Олександра Скопненка.

Про автора:

Володимир Винниченко — український політичний і громадський діяч, прозаїк, драматург і художник. Автор усіх делегацій, універсалів та законодавчих проєктів УНР. Перший голова Директорії УНР, голова Генерального секретаріату та генеральний секретар внутрішніх справ. 

Відгуки і рецензії читачів
Маргарита 13.09.2024
Я захотіла прочитати цю книгу, бо її радили Ростислав Семків і Віра Агеева в списку “найкращих українських книжок 20го століття”. Також ми взяли цю книжку на онлайн книжковий клуб, і тут було багато про що поспілкуватися.

Головний герой Яків - успішний київський адвокат, колишній революціонер, живе в своє задоволення, знайомиться з різними жінками, спостерігає за своїми знайомими і проводить над ними “етичні експерименти”. Іноді він навідується до знайомої жінки і її сина, з цією жінкою він колись провів ніч і тепер вагається, чи це його син, іноді він знаходить в ньому схожі з собою риси, в деяких моментах дитина схожа на чоловіка цієї жінки.

Він знайомиться з двома жінками. Перша - Клавдія Петрівна з сином Костею, Яків разом з ними їде в Крим, але там жінка йому набридає, він залишає її (хоча потім дізнається про небажану вагітність, і Клавдія каже, що зробить аборт). Другу жінку Яків називає Білою Шапочкою, і щоб добитися її уваги він ночує на вулиці під її вікнами.

Ще у Якова є знайома пара, в цій парі чоловік хоче жити з коханкою, але хоче забрати до себе дитину і Яків підговорює його цю дитину вкрасти.

Взагалі, так страсті, немов це канал СТБ, чи програма “Говорить Україна”: небажані вагітності, визначення батьківства, діти без батьків, викрадення дітей, навіть вбивство дітей. Тільки 100 років тому, і для того часу це були доволі свіжі теми, бо про них в літературі раніше так відверто не говорили.

До речі, псевдонім співачки Клавдія Петрівна взятий якраз з імені героїні цього твору. Хоча мені трохи здалося це дивним, адже тут Клавдія Петрівна не так щоб дуже позитивний персонаж.

Мене тут вразив момент і залишив в запитаннях, коли Клавдія Петрівна каже, що вона подбає про контрацепцію, хоча яка контрацепція на початку 20го століття?

Ще був трохи смішний момент, коли автор описував жінку з повними губами (як зараз модно) і що вони випиналися і виглядали не дуже гарно

До речі тут головний герой іноді робить не тільки “погані” речі, наприклад, він рятує з-під колес трамвая сина Клавдії Петрівни. Він провокує своїх знайомих, переконує робити ті чи інші вчинки, і тут мені він нагадує Лорда Генрі в “Портреті Доріана Грея”, який кидає якісь фрази, а люди сприймають його всерйоз і діють так, як він радить. Здається, Яків - це такий класичний Мефістофель, “не злий” і “не добрий”.

Книга достатньо легко читається, доволі цікаво написана. Головний герой, хоч і мерзотник, але в деяких моментах починаєш до нього відчувати симпатію: напевно, тому, що він чесно говорить про свої почуття і бажання. Він егоїстичний, хоче самостверджуватися, але водночас він спостережливий і глибоко відчуває. Мені здалося, що я знайома з таким типом чоловіків.

Книга точно варта уваги, особливо в приємному оформлення видавництва РМ.
Катерина 18.03.2024
Володимир Винниченко використав демонічний образ злого духа, Мефістофеля як прикметну рису цілком земного персонажа, показав його двоїстість і неврівноваженість: здатність до імпульсивних вчинків і, в той же час, м'якість і поступливість.
Ця характеристика цілком розкриває образ Якова Михалюка, його егоїстичну натуру в бажанні домінувати, вершити чужі долі, підкорювати й ламати людей, тим самим самостверджуючись, підносячись до рівня "надлюдини"
Драми сімейні й особисті - поле хворобливих експериментів Михалюка - часто втомлюють його, викликають апатію, змушують задумуватися про сенс життя (нерідко й про смерть).
Персонаж складний і цікавий (мушу зізнатися, сподобався мені цей мерзотник). Він нерідко повертається для "місця злочину", допомагає тим, кого колись скривдив, або ж зловтішається.
З дитинства Яків має звичку розповідати собі на ніч казку (вони ж записки Кирпатого Мефістофеля). Ця звичка теж стає частиною його "гри в Бога".
Якщо коротко по сюжету, то живе собі успішний київський адвокат, якому щастить як чортяці. Звиклий маніпулювати й підкорювати собі людей, одного разу він зустрічає на вулиці чарівну даму - Білу Шапочку - і вперше у житті дістає облизня. Щоб підлатати своє его, Яків тут-таки знайомиться іншою жінкою. Клавдія заміжня, але давно вже живе окремо від чоловіка й самостійно виховує сина.
Михалюк відчуває до неї жаль (так, він здатен жаліти людей) і азарт: йому подобається думати про власний вплив на неї.
Звабивши її, він швидко втрачає інтерес до цієї жінки і рве стосунки. В цей момент, Біла Шапочка знову з'являтися в його житті, і цього разу йому вдається завоювати її увагу. З цією жінкою Яків мріє створити сім'ю й навіть уявляє собі сцени з їх подружнього життя. Та несподівана звістка руйнує всі його плани: Клавдія народила від нього сина Міку.
Кирпатий Мефістофель більше не контролює ситуацію...
Роман порушує дуже сміливі (як на свій час) теми про подружню вірність, позашлюбну вагітність, розлучення, громадянський шлюб і т.ін
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*