Така вона сильна та правдива.
А нині дуже важлива для прочитання кожному українцю.
Це, як вказано в назві, записки середньостатистичного українця про те, що він бачить навколо, та що відчуває.
Це його щоденник, який описує проміжок входження України в 21-е століття до Помаранчевої революції.
І це його роздуми на тему, чому Україна живе так. Як так вийшло, що українець в Україні непотрібний.
Друзі головного героя майже всі виїхали за кордон.
А він не хоче покоряти чужі країни.
Він хоче достойно жити в Україні.
Жити, а не виживати.
Говорити вільно українською мовою, щоб на нього не оберталися і не обзивали хохлом.
І це та реальність, в якій опинилися українці після розпаду совітів, і жила до 24.02.2022р. - «ущємлєніє» було зовсім не російськомовних.
Україна була єдиною країною, в якій розмовляючи рідною мовою, тебе сприймають як другосортну людину.
Тут описані ключові історичні моменти, які відбувалися в Україні за чотири роки.
До першого майдану, коли українці вийшли виявити свою волю - волю народу, який і є державою.
Хоча і результат вийшов не зовсім тим, який очікувався (бо ніхто і не розумів чого очікувати), але це закалило народ, який в майбутньому вчинив Революцію Гідності.