Відгуки і рецензії читачів
11.02.2026
"Іноді найкраще, що можна зробити, є найважчим."
Люсі — дівчинка, яка живе в провінційному селищі в Ірландії. Його можна назвати задушливим та нецікавим, адже там ніколи нічого не відбувається. Як всі дівчата, Люсі змушена ходити до школи та проживати свої дні в надії, що щось зміниться. І це стається одного вечора під час посиденьок з подругами. Увагу дівчини привертає одна з однокласниць — Сюзанна, яка є ніби не від світу сього. Вона має відчуття стилю, яке не кожен зрозуміє, вона притягує увагу, навіть не підозрюючи цього. З того моменту світ Люсі починає обертатися навколо Сюзанни, як Земля навколо Місяця.
Переломною точкою в їхньому житті стане літо, яке подруги проведуть на подвір'ї будинку Сюзанни, поступово стаючи блидчими. Воно буде наповнене бездіяльністю та лінощами, але призведе до чогось більшого...
Невіддільною частиною книги є прийняття себе та тих почуттів, які йдуть врозріз зі світом. Покохавши Сюзанну, Люсі відкрила в собі більше аніж любов, а й те всепоглинаюче почуття відданості та набуття свободи. Сюзанна була сонцем, яке обпікало, проте Люсі все одно невблаганно тягнулася до неї.
Також важливим аспектом є питання дружби, адже воно в книзі показано з двох сторін. Перша — це дружба в гурті з однокласниць Люсі. Поза межами нього вони самотні, а разом — нищівні. Це та дружба, яка виникає заради дружби, а просто через прагнення не бути відкинутою. Це та дружба, яка не переживе якогось мимовільного випробування, проте допоможе не почуватися поза гуртом. Інша сторона — це дружба Люсі з Мартіном. Дівчина сприймала його як товариша, і вони справді такими були. Проте з часом дитяча дружба переростає в щось більше, проте зі сторони одного з людей. Так сталося і в цьому випадку. Люсі не хотіла зустрічатися з Мартіном, проте не могла й бачити того в стосунках з іншою.
Ще однією проблемою є взаємини героїні з батьками. Її тато — той, кого вона бачить рідко через роботу, а мама — та людина, яка задовольняється просто існуванням факту, що в неї є донька. В книзі є момент, коли Люсі вирішує піти всупереч своїх бажань, лише щоб повернути прихильність матері до себе. Дівчина не просто переступає через себе, а й негативно впливає на долю інших небайдужих їй людей.
Цю книгу можна назвати монотонною, але читати її варто розмірено та не поспішаючи. Лише заради того, щоб зрозуміти вчинки героїв, засудити чи підтримати їх. Це, мабуть, найчуттєвіша книга, яку я коли-небудь читала і, сподіваюся, повернуся до неї ще не раз.
Люсі — дівчинка, яка живе в провінційному селищі в Ірландії. Його можна назвати задушливим та нецікавим, адже там ніколи нічого не відбувається. Як всі дівчата, Люсі змушена ходити до школи та проживати свої дні в надії, що щось зміниться. І це стається одного вечора під час посиденьок з подругами. Увагу дівчини привертає одна з однокласниць — Сюзанна, яка є ніби не від світу сього. Вона має відчуття стилю, яке не кожен зрозуміє, вона притягує увагу, навіть не підозрюючи цього. З того моменту світ Люсі починає обертатися навколо Сюзанни, як Земля навколо Місяця.
Переломною точкою в їхньому житті стане літо, яке подруги проведуть на подвір'ї будинку Сюзанни, поступово стаючи блидчими. Воно буде наповнене бездіяльністю та лінощами, але призведе до чогось більшого...
Невіддільною частиною книги є прийняття себе та тих почуттів, які йдуть врозріз зі світом. Покохавши Сюзанну, Люсі відкрила в собі більше аніж любов, а й те всепоглинаюче почуття відданості та набуття свободи. Сюзанна була сонцем, яке обпікало, проте Люсі все одно невблаганно тягнулася до неї.
Також важливим аспектом є питання дружби, адже воно в книзі показано з двох сторін. Перша — це дружба в гурті з однокласниць Люсі. Поза межами нього вони самотні, а разом — нищівні. Це та дружба, яка виникає заради дружби, а просто через прагнення не бути відкинутою. Це та дружба, яка не переживе якогось мимовільного випробування, проте допоможе не почуватися поза гуртом. Інша сторона — це дружба Люсі з Мартіном. Дівчина сприймала його як товариша, і вони справді такими були. Проте з часом дитяча дружба переростає в щось більше, проте зі сторони одного з людей. Так сталося і в цьому випадку. Люсі не хотіла зустрічатися з Мартіном, проте не могла й бачити того в стосунках з іншою.
Ще однією проблемою є взаємини героїні з батьками. Її тато — той, кого вона бачить рідко через роботу, а мама — та людина, яка задовольняється просто існуванням факту, що в неї є донька. В книзі є момент, коли Люсі вирішує піти всупереч своїх бажань, лише щоб повернути прихильність матері до себе. Дівчина не просто переступає через себе, а й негативно впливає на долю інших небайдужих їй людей.
Цю книгу можна назвати монотонною, але читати її варто розмірено та не поспішаючи. Лише заради того, щоб зрозуміти вчинки героїв, засудити чи підтримати їх. Це, мабуть, найчуттєвіша книга, яку я коли-небудь читала і, сподіваюся, повернуся до неї ще не раз.
04.11.2025
це як змішати в одному літньому коктейлі "Помаранчі - не єдині фрукти", "Дівчата люблять дівчат" і серіал Derry Girls. а ще додати щось авторське, той незнайомий компонент, який робить напій особливим.
? Люсі та її подруги живуть в ірландському селі Кроссмор, де мешкає близько трьох сотень людей згідно перепису, хоча відчувається, ніби не більше тридцяти. всі всіх знають, всі все бачать та чують, усі долі визначені наперед. там немає особливих розваг для підлітків - вони замалі для пабу та занадто дорослі для дитячих майданчиків, тож змушені збувати час у полях та біля напівзруйнованих огорож, де ніхто не побачить пляшку алкоголю, яку передають по колу.
хоч перед нами Ірландія 1989-го - початку 1990—х років, цей досвід близький до умов мого зростання в маленькому містечку на межі 2000-их - початку 2010-их. між нами 20 років, але умови майже однакові: ми збиралися в яру чи біля промзони, визначали міцність рево за крапочками на дні банки та про геїв і лесбійок говорили лиже жартома, бо це ж щось далеке та не станеться з нами.
?Люсі має найкращого друга Мартіна, з яким усе село її фактично одружило, визначивши ролі та життєвий шлях. він один з найдорожчих їй людей, але не певна, що хоче взагалі щось мати з хлопцями; усе чекає, коли "доросте", коли це почне цікавити її так само, як інших одноліток. а тим часом її погляд завжди прикутий до Сюзанни.
Нічого страшного, я переконана, що в кожній групі є одна подруга, яка перевершує інших, і всі нею захоплюються. Упевнена, що інші дівчата дивляться на Сюзанну так само.
?книжку читати важко, хай якою чудовою вона б не була. тут і внутрішня гомофобія, і боягузливі вчинки, які я можу зрозуміти, але не схвалюю, бо від цього страждають не лише інші, а й сама головна героїня. це про підвішений стан підліткових років, про перебування на "тому" боці дівчат, які добрі між собою, але жорстокі до тих, хто не є частиною "зграї". це про страх втрати батьків, про потребу матері - через це й неможливість бути тією, ким ти насправді є. і, звісно ж, це про лесбійське кохання та релігію, коли перебування з партнеркою є досвідом більш сакральним, аніж недільна меса.
... Сюзанна О'Ші не просто дівчина з нашого класу, а серафим, який знайшов Кроссмор, і що у мене немає на друга часу, бо я надто зайнята, стоячи на колінах перед вівтарем її пупка.
?кохання дівчат зображено красиво та тілесно. бажання бути їжею, аби опинитися всередині, жага поклонятися чужому тілу, постійні думки про очі, губи, руки. ця проза втратила б весь поетизм, якби на місці однієї з героїнь був хлопець. вона лесбійська до самих кісток.
іронічно, що саме в сапфічній книжці є один з найкращих чоловічих персонажів, якого мені щиро шкода. проте те, що сталося з ним, як і вчинки та вибори Люсі - хибні, жорстокі, неправильні - є наслідком неприйняття соціумом ЛГБТІК+, страх бути відкинутою, покинутою та засудженою. без цього тиску всі були б щасливішими та пережили менше болю, хоча зовсім позбавитися його не могли б, бо це не лише квірна історія, а й оповідь про дорослішання та стосунки батьків і дітей, прийняття себе та пошук свого місця.
"Засмага" лишила всередині мене грубий рубець, а водночас сповнила насолодою. як я казала подрузі, це одна й найбільш лесбійських книжок, які я читала, і це складно пояснити словами, це потрібно читати та переживати.
10 з 10, ця книжка заслуговує на більший розголос та популярність.
? Люсі та її подруги живуть в ірландському селі Кроссмор, де мешкає близько трьох сотень людей згідно перепису, хоча відчувається, ніби не більше тридцяти. всі всіх знають, всі все бачать та чують, усі долі визначені наперед. там немає особливих розваг для підлітків - вони замалі для пабу та занадто дорослі для дитячих майданчиків, тож змушені збувати час у полях та біля напівзруйнованих огорож, де ніхто не побачить пляшку алкоголю, яку передають по колу.
хоч перед нами Ірландія 1989-го - початку 1990—х років, цей досвід близький до умов мого зростання в маленькому містечку на межі 2000-их - початку 2010-их. між нами 20 років, але умови майже однакові: ми збиралися в яру чи біля промзони, визначали міцність рево за крапочками на дні банки та про геїв і лесбійок говорили лиже жартома, бо це ж щось далеке та не станеться з нами.
?Люсі має найкращого друга Мартіна, з яким усе село її фактично одружило, визначивши ролі та життєвий шлях. він один з найдорожчих їй людей, але не певна, що хоче взагалі щось мати з хлопцями; усе чекає, коли "доросте", коли це почне цікавити її так само, як інших одноліток. а тим часом її погляд завжди прикутий до Сюзанни.
Нічого страшного, я переконана, що в кожній групі є одна подруга, яка перевершує інших, і всі нею захоплюються. Упевнена, що інші дівчата дивляться на Сюзанну так само.
?книжку читати важко, хай якою чудовою вона б не була. тут і внутрішня гомофобія, і боягузливі вчинки, які я можу зрозуміти, але не схвалюю, бо від цього страждають не лише інші, а й сама головна героїня. це про підвішений стан підліткових років, про перебування на "тому" боці дівчат, які добрі між собою, але жорстокі до тих, хто не є частиною "зграї". це про страх втрати батьків, про потребу матері - через це й неможливість бути тією, ким ти насправді є. і, звісно ж, це про лесбійське кохання та релігію, коли перебування з партнеркою є досвідом більш сакральним, аніж недільна меса.
... Сюзанна О'Ші не просто дівчина з нашого класу, а серафим, який знайшов Кроссмор, і що у мене немає на друга часу, бо я надто зайнята, стоячи на колінах перед вівтарем її пупка.
?кохання дівчат зображено красиво та тілесно. бажання бути їжею, аби опинитися всередині, жага поклонятися чужому тілу, постійні думки про очі, губи, руки. ця проза втратила б весь поетизм, якби на місці однієї з героїнь був хлопець. вона лесбійська до самих кісток.
іронічно, що саме в сапфічній книжці є один з найкращих чоловічих персонажів, якого мені щиро шкода. проте те, що сталося з ним, як і вчинки та вибори Люсі - хибні, жорстокі, неправильні - є наслідком неприйняття соціумом ЛГБТІК+, страх бути відкинутою, покинутою та засудженою. без цього тиску всі були б щасливішими та пережили менше болю, хоча зовсім позбавитися його не могли б, бо це не лише квірна історія, а й оповідь про дорослішання та стосунки батьків і дітей, прийняття себе та пошук свого місця.
"Засмага" лишила всередині мене грубий рубець, а водночас сповнила насолодою. як я казала подрузі, це одна й найбільш лесбійських книжок, які я читала, і це складно пояснити словами, це потрібно читати та переживати.
10 з 10, ця книжка заслуговує на більший розголос та популярність.
19.09.2025
У невеликому ірландському селі Кроссмор, живе Люсі, яка відчуває себе інакшою та чужою у цьому консервативному суспільстві. Вона починає захоплюватися та закохуватися у свою подругу Сюзанну, що обере героїня? Чи відкриється вона?
Я співчувала героїні, яка не розуміла себе, вона боялась своїх почуттів, ховала їх за відносинами з Мартіном та боялась відкритись батькам та іншим людям. Вона пройшла довгий шлях перш ніж збагнула себе та зрозуміла свої справжні почуття.
Було цікаво читати про ірландців, про їхній образ життя у 90-ті. Всі герої були цікаві та оригінальні, хоч деякі з них мене виводили з себе своїми поглядами. Та якраз у цьому і було певне зрівняння і різниця між головною героїнею та іншими.
Книга про дорослішання, про самостійність, про прийняття себе та своєї орієнтації, про підтримку та байдужість інших, непорозуміння та осуд. Оточення, що може критикувати та нерозуміти, часто впливає на наші рішення і дають нам страх. Книга глибока та цікава, хоч фінал залишився наче трохи відкритим, мені книга сподобалась.
Я співчувала героїні, яка не розуміла себе, вона боялась своїх почуттів, ховала їх за відносинами з Мартіном та боялась відкритись батькам та іншим людям. Вона пройшла довгий шлях перш ніж збагнула себе та зрозуміла свої справжні почуття.
Було цікаво читати про ірландців, про їхній образ життя у 90-ті. Всі герої були цікаві та оригінальні, хоч деякі з них мене виводили з себе своїми поглядами. Та якраз у цьому і було певне зрівняння і різниця між головною героїнею та іншими.
Книга про дорослішання, про самостійність, про прийняття себе та своєї орієнтації, про підтримку та байдужість інших, непорозуміння та осуд. Оточення, що може критикувати та нерозуміти, часто впливає на наші рішення і дають нам страх. Книга глибока та цікава, хоч фінал залишився наче трохи відкритим, мені книга сподобалась.
