Що стало для мене плюсом, а для інших мінусом - це те, що історія написана так, ніби ти читаєш казку (власне, причина чому більшість кинула читати «Двір шипів і троянд» Сари Дж.Маас, а мені вона навпаки дуже зайшла), а якщо абстрагуватися від того, що це сучасний автор, то хочеться відмітити, що іноді у мене проскакували думки, що я читаю твір шкільної програми (або як я уявляю прозу, «написану» Лесею Українкою) ? Авторка дуже любить українську міфологію, і це відчувається у тому як вона прописала «німих» і їх побут, традиції ?
У мене все ще є питання до, на мою думку, трохи злитої кінцівки, але в цілому читати було дуже цікаво і казково ?
Все, що вам потрібно знати про це фентезі від української авторки – воно точно вміє дивувати!
От ви втомились від книг, про які говорять завжди і скрізь, одне і те ж, не знаєте, чим розбавити свій вечір і раптом вам трапляється мій відгук – це знак, що проходити повз «Завірюху» не можна?
Ми маємо не простий роман – навпаки! Він продуманий і глобальний, трішки містичний і місцями драматичний, динамічний та глибокий.
А в центрі сюжету є Яр – хлопець, котрий протягом усієї книги бореться за кохання, попри заборони свого роду. Також є Леся, що готова йти за коханим, міняти своє життя та бути вірною. І також є таємничий друг гг, котрий точно підкорить ваше сердечко?
Окрім сюжету авторка показує глибинний світ, торкаючись першоджерел нашої міфології. Це все дуже витримано та доречно, не хочеться нічого змінити, адже цей твір унікальний і ви точно маєте з ним познайомитись?
Тут немає спайсі сцен, тут немає фейрі, але ця книга наповнена українським фольклором та цікавими магічними поворотами.
Яр Завірюха та Леся зустрілися в лісі одного морозного дня. Він врятував її він страшної смерті, а потім так нахабно викрав її серце. З того часу вони не могли насититися один одним.
Але вони з різних світів. Їм не можна бути разом.
Чи можна?
Що буде як вони підуть наперекір законам своїх кланів?
А найголовніше, і найстрашніше, що з ними за це зроблять Великі?
Я читала книгу, і в процесі не розуміла яку оцінку я їй поставлю. То мені було нудно, а це трієчка. То мене бісили ці патріархальні закони, а це двієчка. То все було мило і хороше, а це четвірочка.
Але останню сторінку я дочитувала зі скупою сльозою на щоці та сиротами на руках - а це однозначно пʼятірочка.
Під час читання я ловила себе на думці, що постійно зрівнюю цю книгу з дилогіями «Зачарова річка» та “Divine Rivals”.
Тому, якщо вам сподобалася «Завірюха» - читайте Ребекку Росс, і навпаки. Якщо вам зайшла «Зачарова річка», то сміливо беріться за «Завірюху».
Ще великий плюс - книга дуже сніжна і морозна. А так як цього року зима не балує нас снігом, то хоч почитати про нього можна.