Мені вона теж дуууже сподобалася. Уся ця книжка, без поділу на різні сюжетні лінії. Тут справді класно описано як створюються ігри – і технічно, і сама ідея, і малювання, й робота з «бета-рідерами», не знаю як правильно назвати цих людей в гейм-індустрії) Навіть якщо ви не граєте і взагалі мало що чули про це – буде цікаво. І про еволюцію індустрії теж, бо діти 90-х, хоч одним вухом та й чули про приставки або навіть ходили в якийсь клуб дивитися як старші сусідські діти грають в якісь «доганялки» чи «стрілялки».
Мені сподобалася історія стосунків Сема, Сейді, а потім і Маркуса. Вся їхня дружба описана дуже по-справжньому, як на них впливала сім’я та здоров’я, оточення в якому вони перебували в конкретний момент часу. В цій історії видно як вони ростуть, як змінюються, чому роблять певні речі і як їхні вчинки впливають і на них трьох, і на їхню роботу.
Крім ігор та стосунків в книзі порушуються різні інші питання – трудоголізм, расизм, проживання втрати та багато іншого, глибше чи поверхнево.
Для мене це була перша книжка авторки, від якої я була в захваті. Потім я купила англійською «Славетне життя Ей-Джея Фікрі». І після прочитання другої книжки – скупила інші, які змогла знайти: «Young Jane Young» та «Elsewhere». Сподіваюся вони будуть не гірші)
Чому мені сподобався цей роман? В ньому гарно прописаний сюжет про дружбу, кохання, етапи дорослішання, внутрішні зміни, переживання та втрати, про любов до того, чим займаєшся. А враховуючи контекст зовнішніх подій:
- атмосфера США кінця 90-х і початку 2000-х
- період трансформацій в культурі гендерну
- початок технологічного прогресу, який прослідковується в еволюції індустрії ігор,
сюжет стає повністю довершеним.
Піднято проблематику інклюзії, расизму та аб’юзу в стосунках.
Книга дуже багатогранна, є про що подумати і над чим замислитись. Тому моя щира рекомендація.
Сем, Сейді і Маркус студенти технологічних університетів, що мають перед собою відкриті всі дороги та позаду персональні травми. Ідея створити компютерну гру, перевертає весь їх світ. Правда у всіх були свої причини - хтось хотів грошей та слави. Хтось довести собі та колишньому, що вона може. Комусь було просто весело і тепло в колі друзів. Але чи витримає така концепція випробуваня часом? І чи взагалі то добра ідея йти з друзями в бізнес маючи від них таємниці?
Що сподобалося:
1) як вдало вплетена в сюжет в обкладинку картина Кацусіки Хокусая "Велика хвиля в Канаґава";
2) ґендерна чутливість;
3) вплив травм (фізичної та емоційної) на життя;
4) історія дружби Сема, Сейді і Маркуса;
5) естетика 90-их;
6) зображення людей одержимих (у позитивному значенні) своєю роботою;
7) опис дорослішання;
8) тут немає геппіенду.
Під час читання я думала про стосунки, де є двоє неідеальних людей, які одночасно хочуть бути разом, але не можуть. Про те, що в комп'ютерних іграх легко почати знову, про те, що там немає смерті. Про переживання втрати і проживання травми. Про те, що улюблена справа в один момент може втомити, знудити і стати нецікавою.
Книжка дуже сподобалася. Рекомендую.