Чому мені сподобався цей роман? В ньому гарно прописаний сюжет про дружбу, кохання, етапи дорослішання, внутрішні зміни, переживання та втрати, про любов до того, чим займаєшся. А враховуючи контекст зовнішніх подій:
- атмосфера США кінця 90-х і початку 2000-х
- період трансформацій в культурі гендерну
- початок технологічного прогресу, який прослідковується в еволюції індустрії ігор,
сюжет стає повністю довершеним.
Піднято проблематику інклюзії, расизму та аб’юзу в стосунках.
Книга дуже багатогранна, є про що подумати і над чим замислитись. Тому моя щира рекомендація.
Сем, Сейді і Маркус студенти технологічних університетів, що мають перед собою відкриті всі дороги та позаду персональні травми. Ідея створити компютерну гру, перевертає весь їх світ. Правда у всіх були свої причини - хтось хотів грошей та слави. Хтось довести собі та колишньому, що вона може. Комусь було просто весело і тепло в колі друзів. Але чи витримає така концепція випробуваня часом? І чи взагалі то добра ідея йти з друзями в бізнес маючи від них таємниці?
Що сподобалося:
1) як вдало вплетена в сюжет в обкладинку картина Кацусіки Хокусая "Велика хвиля в Канаґава";
2) ґендерна чутливість;
3) вплив травм (фізичної та емоційної) на життя;
4) історія дружби Сема, Сейді і Маркуса;
5) естетика 90-их;
6) зображення людей одержимих (у позитивному значенні) своєю роботою;
7) опис дорослішання;
8) тут немає геппіенду.
Під час читання я думала про стосунки, де є двоє неідеальних людей, які одночасно хочуть бути разом, але не можуть. Про те, що в комп'ютерних іграх легко почати знову, про те, що там немає смерті. Про переживання втрати і проживання травми. Про те, що улюблена справа в один момент може втомити, знудити і стати нецікавою.
Книжка дуже сподобалася. Рекомендую.