Авторка описує і життя сімʼї без Руті і житті Руті в новій сімʼї , де її назвали Нормою . Я думаю , що в плані матеріальному вона в сімʼї , яка її викрала отримала більше , бо була однією дитиною в білій сімʼї з нормальним достатком . Але в плані душевному вона багато чого втратила . Її несправжня мати була тривожною , перекладала на Руті свої тривоги . А руті (норма) хотіла рости в сімʼї , де вона не одна , де лунає сміх і є любов .
Книга дуже зворушлива , особливо останні 30 сторінок я плакала . Звичайно я чекала возʼєднання сімʼї і дуже сумно , що вони стільки років втратили через егоїзм інших людей .
Сім'я індіанців племені мікмаків щоліта їздить працювати збирачами ягід. Одна така поїздка закінчується трагедією — вони втратили свою найменшу доньку, Руті, якій було всього 4. Її брат, шестирічний Джо, який наглядав за нею, залишив ненадовго саму, а повернувшись вже не знайшов її. Ця трагедія пройшла крізь усе життя родини. Але, скільки б часу не минуло, вони вірять, що Руті жива...
Неподалік в заможній родині проживає дівчинка Норма, єдина дитина в сім'ї. Її турбує те, що в батьків немає фото, де вона зовсім маленька, а ще дивні сни, де її мама виглядає інакше...
Це історія — про втрати і пошуки. Про те, що нікому немає діла до індіанців. Про те, що поліцію мало цікавлять проблеми маленьких племен. А ще — про гіперопіку. Про те, як страх втратити дитину призводить до страшних наслідків — дитина росте зі страхом засмутити маму, тому не дозволяє собі бути собою і робити те, про що мріє...
Я повірила і героям, і історії, прониклася їхніми проблемами. Книга викликала емоції, а це для мене — найголовніше. Як на мене, це ідеальна книга для осінніх читань, під ковдрою і з чашкою какао
Глибокий захопливий роман про травми дитинства, родинні зв’язки, пошук правди та себе!
Історія починається у 1962 році, коли у сімействі мікмаків (корінного населення Канади) що працюють збирачами ягід у штаті Мен, зникає 4-річна донька Руті. Після безуспішних пошуків родина повертається додому, але горе від втрати назавжди змінює кожного члена сім’ї, особливо Джо, котрий останнім бачив свою сестричку.
Пронизлива сповідь про душевний біль та пошуки істини не залишить жодного читача байдужим.
Це багатошаровий психологічний твір з високою емоційною напруженістю, у якому підіймаються важливі теми зникнення дітей, культурної ідентичності, расизму, сімейних відносин. Персонажі живі, не ідеальні і тому правдиві.
Прочитав на одному диханні й навіть пустив сльозу.
Сподобається шанувальникам «Будинку сидру» та «Мідноголового демону»
Окрема подяка видавництву за дуже файний переклад.
Моя оцінка 9,6/10
«Доля любить розсипати підказки, а потім спостерігати, чи зможете ви їх скласти докупи і збагнути сенс»(с)