Зелена, 19

«Зелена, 19» Марка Лівіна — збірка сучасної української прози про дитинство й повернення пам’яттю до дому. До неї ввійшли повісті «Бабине літо» та «Рікі та дороги» й оповідання «Уяви, що тут бузок» і «Стриж чорний». У кожному творі свій погляд на родину, близькість і втрату. Сам автор пов’язує всі чотири історії з однією адресою, де відбувалися події, що в різний час дали матеріал для цих текстів.

«Бабине літо» й «Рікі та дороги» у збірці Марка Лівіна

У «Бабиному літі» десятирічний Ждан проводить канікули в дідуся й бабусі, бо батьки вирішили розлучитися. Село, ігри та звичні заняття дають хлопцеві знайомий порядок, а те, що відбувається між дорослими, ставить перед ним запитання, на які він ще не має відповіді. Лівін показує цю зміну через дитячу увагу до того, що лишається поруч. Грядки, робота вдома й розмови з рідними належать до світу, який Ждан знав і раніше, але сприймає інакше після рішення батьків.

У «Рікі та дорогах» чотирнадцятирічний Матвій іде до лісу й розповідає про родину, страхи та рудого пса Рікі з чорною лапою. Рікі може говорити. Поки вони разом перечікують грозу, присутність пса дає Матвієві змогу пережити страх у компанії того, кому він довіряє. Ця казкова деталь входить у розповідь про цілком конкретні відчуття хлопця. Хлопцеві важливо, щоб речі відбувалися в передбачуваний спосіб. Тому про його стосунки з людьми можуть багато сказати звичайні дії, які він пам’ятає, зокрема спільне миття посуду з мамою. У першій повісті хлопець живе за порядком літніх канікул, поки родина змінюється. У другій герой оповідає сам, і читач бачить, які правила та спогади допомагають йому пояснити ці зміни.

Два оповідання й адреса «Зелена, 19»

«Уяви, що тут бузок» і «Стриж чорний» доповнюють повісті короткою прозою. За словами Лівіна, ґанок зі «Стрижа чорного» і грядки з «Бабиного літа» пов’язані з тією самою вулицею Зеленою. Це пояснює, чому в назві збірки стоїть адреса. Поруч із подіями, які змінюють родину, залишаються впізнавані місця й речі. Саме вони допомагають дорослому оповідачеві або читачеві повернутися до дитячого сприйняття подій.

Видання з ілюстраціями Євгенії Гайдамаки дає змогу прочитати обидві повісті в одному томі й побачити, як вони перегукуються з двома оповіданнями. Збірка підійде дорослим читачам, які шукають українську прозу про зміни в родині, показані через те, що діти помічають у домі, за столом чи під час канікул. Її можна читати послідовно або повертатися до одного з чотирьох творів, коли цікавить конкретний спосіб розповісти про дитинство.