Дія роману розгортається у 1930-х роках у в'язниці Колд Маунтін, де наглядач Пол Еджкомб працює на "зеленій милі" - коридорі смертників, коли до в'язниці Джон Коффі, чорношкірий гігант, засуджений за вбивство двох білих дівчаток. Однак, з часом виявляється, що Коффі володіє дивовижними здібностями до зцілення, що змушує Пола та його колег сумніватися у його винуватості.
Історія Джона Коффі також піднімає питання расизму і несправедливих упереджень. Чорношкірий чоловік у південних штатах США 1930-х років, звинувачений у жорстокому злочині, і його доля є відображенням суспільних упереджень того часу.
Кінг майстерно розкриває персонажів, їхні внутрішні конфлікти та моральні дилеми. Пол Еджкомб - це не просто наглядач в'язниці, а людина, яка щиро переживає за своїх підопічних, незалежно від їхніх злочинів. Його боротьба зі своєю совістю та спроба зрозуміти правду про Джона Коффі роблять його одним із найцікавіших і найлюдяніших персонажів. Тема особистої відповідальності та спокути є центральною для розвитку багатьох персонажів.
Роман ставить під сумнів справедливість правосуддя та смертної кари, особливо у випадках, коли винуватість підсудного викликає сумніви. Кінг змушує читача замислитися над моральністю винесення смертних вироків і над тим, чи завжди закон є синонімом справедливості.
"Зелена миля" - це більше, ніж просто роман про в'язницю та смертний вирок. Це історія про людяність, прощення та чудеса, які можуть трапитися навіть у найтемніші моменти життя.
Екранізацію роману "Зелена миля", яка вийшла на екрани у 1999 році я люблю не менше за книгу. Фільм вдало передає атмосферу та глибину роману, зберігаючи його ключові моменти та персонажів, але не втрачаючи самобутності.
Мені здається, в книзі є непрозорі біблійні мотиви. Навіть не здається, я впевнена. Книга насправді прекрасна. Дуже рекомендую прочитати її, навіть якщо ви не любите Кінга.
1000/10.
Головний герой книги Пол Еджкомб, нині похилого віку, знаходячись у будинку пристарілих, пише історію, яка змінила його життя; історію після якої, він не міг уже дивитися на життя як раніше.
Пол пряцював наглядачем в‘язниці, де відбувалися страти злочинців на електричному стільці. І розпочинає він свою історію, коли до камер смертників завезли нових злочинців. Читач знайомиться з ними, з причинами, які їх сюди привели. Але чи всі вони по праву знаходяться тут? І як жити далі людям, які проводять страту, після того, як вони лишили життя людину, яка ні разу в цьому світі не зробила нічого поганого. Але це їхня робота. Це система, у якій є правила, і ніхто не буде їх міняти заради людини, колір шкіри якої автоматично робить її злочинцем в очах суспільства.
Головною героїнею книги є Зелена миля. Доріжка, якою в‘язень може пройти лише один раз, в одному напрямі. І це найскладніші та наймоторішні кроки у їхніх життях
Мені було дивовижно цікаво спостерігати за перебігом подій та переплітанням сюжетних ліній у книзі. Кінґ майстерно показує всю жорстокість суспільства, яке зображене на відстані від основних подій. Це було потужно, болісно, але й неймовірно правдиво. «Іноді між спасінням і прокляттям немає жодної різниці» – слова, які відкликаються в кожній сторінці цієї дивовижної історії.
Найважче, як на мене, читається кінцівка, коли знаєш, що жодного порятунку не буде і незабаром жахливий кінець. «Кожному з нас рано чи пізно доведеться пройти свою зелену милю.»
Це дивно, але найкращі книги – ті, що змушують нас щось відчувати, і ця – не виняток, гнів до Персі, безмежне співчуття і біль, коли помирав Джон – це те, для чого варто читати цю історію, перечитувати її і жити нею.
Тож, я готова рекомендувати цю книгу всім, адже вона того варта.