Згори вниз. Говорити

«Згори вниз. Говорити» Тані Малярчук — том ранньої української прози, у якому карпатська повість сусідить зі збіркою коротких творів. У «Згори вниз» оповідачка їде в гірську хату, щоб пожити на самоті, й виявляє, що її страхи змінюють сприйняття знайомих речей. У «Говорити» авторка переходить між різними голосами й історіями, від шкільних спогадів до життя людей, чиє минуле важко залишити позаду.

Карпатська хата в «Книзі страхів»

Героїня «Згори вниз» уночі чує виття й боїться визирнути у вікно, а вранці йде мити ноги в росі. У розмовах із вуйною Мицею вона запитує про їжу й думає, як пережити зиму з піччю в хаті. Так оповідь переходить від тривоги до зовсім практичних справ. Гірський побут має свій ритм, і поруч із ним живуть місцеві перекази та здогади оповідачки про те, чого вона сама не бачила.

Що об’єднує коротку прозу «Говорити»

Збірку поділено на три частини — «Голоси», «Замаґурка» й «Батарея Муравйова». У цих групах оповідей змінюються і місце дії, і спосіб розповідати. У «Першій воді» спогад про шкільну секцію починається з буденної ситуації й приводить оповідачку до глибокої частини басейну без дошки для плавання. В «Оцті столовому 9 %» колишній військовий Степан Шкоромида уявляє кінець світу як потоп. У цих двох історіях звичайна вода викликає різні почуття, і за ними стає видно, як герої пам’ятають небезпеку.

Видання серії «Новітня класика» підійде читачам, яким цікава мала проза з виразними голосами й повість, у якій ціла гірська місцевість поступово відкривається через спостереження однієї людини.