ЖІНКИ ПИШУТЬ: містянки
«Жінки пишуть: містянки» — антологія української прози й драматургії межі XIX–XX століть, яку упорядкувала Анастасія Євдокимова. У книжці зібрано п’ять творів Людмили Старицької-Черняхівської, Валерії О’Коннор-Вілінської, Наталки Полтавки, Наталі Романович-Ткаченко та Любові Яновської. Їхні героїні мають різний досвід міського життя. Одна пробує поєднати письменство зі шлюбом, друга шукає заробітку поза селом, а для третьої продаж піаніно стає питанням утримання родини.
П’ять творів українських письменниць у збірці «Містянки»
Антологію відкривають «Крила» Людмили Старицької-Черняхівської. Молода письменниця Ліна Федорівна виходить заміж за юриста, який обіцяє бути їй товаришем у всьому. П’єса дає побачити, як обіцянка співпраці змінює зміст, коли подружжя має розподіляти щоденні обов’язки й час. У «Візиті» Валерії О’Коннор-Вілінської матеріалом для драми стає одна розмова. Зустрічаються жінка, яка втратила чоловіка, й чоловік, який одружився з її сестрою.
У «Льотереї-алегрі» Наталки Полтавки до вдови, що продає піаніно, приходить місцева доброчинниця. Інструмент одночасно є майном, яке допоможе прогодувати родину, і річчю, яка багато важить для доньки. В оповіданні «На бальконі» Наталі Романович-Ткаченко затишок помешкання й вечірня тиша дають героям привід поговорити про ціну комфорту та справи, заради яких вони могли б від нього відмовитися.
У повісті «Городянка» Любові Яновської Пріська, яка вже працювала в місті, не хоче осідати в селі. Повернувшись на службу, вона бачить різні міські родини та людей, які живуть із найманої праці. Через її шлях повість розглядає, що саме означає самостійність, коли заробіток залежить від господарів.
Архівні тексти й перший том серії «Жінки пишуть»
Упорядниця й редакторська команда працювали зі старими газетами, журналами та альманахами. Частини «Крил» шукали в кількох номерах «Літературно-наукового вісника». Передмова літературознавиці Олени Романенко вводить читача в контекст, а самі твори дають змогу почути різні голоси епохи. За коротким етюдом і новелою тут можна перейти до повісті або читати драму окремо. Відмінність форм теж важить. У «Візиті» ситуація відкривається через одну розмову, тоді як «Городянка» простежує зміни у Прісьчиному житті через кілька місць служби.
Перший том серії підійде читачам української класики, яким цікаві життя містянок, історія жіночої праці й побуту та тексти, що рідко перевидавалися. Можна зіставити, як авторки пишуть про працю через рішення наймички, про гроші через продаж музичного інструмента, а про особисту свободу через стосунки людей, які сподівалися на рівність у шлюбі.