Літак виявився виробленим в Україні, і власники компанії готові піти на все, щоб остаточною причиною катастрофи стала не несправність їхнього дітища.
Учасником від України літакобудівельна компанія відправляє до Франції Діану, доньку розробника даного літака. Хто як не вона зацікавлена в тому, щоб репутація її батька не була заплямованою.
Але її керівники не були готові до того, що жінка зробить все, щоб докопатися до правди.
Мені місцями було важкувато сприймати текст, бо для мене особисто було забагато технічних вставок - як працюють літаки, які технології використовуються в аеропортах…
Але були і жахаючі моменти.
Від моменту, де в деталях описувалося, як ряд за рядом в агонії заживо згорали люди - сироти по шкірі.
Великого бажання найближчим часом сідати в літак немає.
З мінусів - забагато русні.
Я розумію, що книга 2014 року, а писалася раніше, тому на той момент ось ця залученість русні в життя українських компаній не викликала питань.
А от тепер це дуже тригерить.
В цій книзі мене підкуповує реалістичність, бо майже все, що згадується у книзі – справжнє (крім подій, звичайно). Літаки описані як і реальні, згадуються реальні вузи, реальні адреси тощо. Саме тому читати таке цікаво.
Ще ця книга багата на жанри. Тут є роман-катастрофа, яка з жахливими подробицями розкриває нам зіткнення авалайнера зі снігоприбиральною машиною. Тут присутня детективна історія про розслідування причин катастрофи та можливих відповідальних осіб, тут ви знайдете сімейну драму головної героїні та членів екіпажу. Ще тут є кохання, лиходії та вбивства, курс біології та інженерної авіації.
З однієї сторони, це дуже класний трилер-детектив, де присутнє все те за що я люблю технотрилери. Сама історія (цього разу дуже навіть реалістична), пропрацьовка технічної складової (всі ці тонкощі літакобудови), персонажі – все це дуже навіть добре зроблено. За все перечислене я ставлю 8/10.
А з іншої сторони – абсолютно нецікава соціальна сторона роману, особисті чвари персонажів і занадто багатослівно розписана психологія вчинків головних героїв. От хочеться сказати, що все це таки зайве…. але швидше воно просто занадто об’ємне. Ну не треба було все аж так розписувати, можна ж лаконічніше. За це я ставлю 2/10.
Все хороше, що є в книзі просто губиться в непотрібному нагромадженні соціально-психологічного шолушиння.
Тому 5/10
P.S. І ще не можна не сказати, що роман цей дуже нагадує «Крила» Майкла Крайтона…. Але то просто до слова, нічого поганого в цьому не бачу.