Головна героїня - смертна дівчина у світі безсмертних фейрі. Безсмертні фейрі безсмертні умовно - вони живуть довго, але вмирають від меча і отрути, як і люди. Але довголіття не означає мудрість, тому фейрі жорстокі, жадібні і злі у більшості своїй. Смертній дівчині Джуд доведеться добряче поборотися як за власне положення у цьому світі інтриг і заколотів, так і за власне життя.
Окремо варто згадати про другого героя, в честь якого і названа книга. Він і є той самий принц, і він же один з тих, хто псує життя Джуд. До певного часу. Принц Кардан доволі нетиповий персонаж як на мене. Він не є хорошим хлопцем, але і поганцем теж не те щоб є. Він персонаж, що особисто у мене викликав щось середнє між роздратуванням і жалістю. І це добре. Картонно добрі персонажі викликають у мене нудьгу.
Рекомендую до прочитання. Це хороший зразок сучасного фентезі, де в центрі сюжету інтриги і боротьба за владу.
У неї не великий вибір ким стати, коли вона виросте: або іграшкою, забавкою фейрі; або слухняною дружиною; або лицарем. Названий батько Джуд усе її життя готував дівчину саме до войовничого майбутнього, і саме цього прагне і сама Джуд.
Жанр фентезі для мене не те, щоб новий, але я читала не так багато книг в даному жанрі. Ця книга мені так сподобалася, що я не могла відірватися. Для декого дана історія стала найулюбленішою, для декого вона стала прохідною, дехто взагалі не взлюбив усю невиправдану жорстокість та дещо передбачувані сюжетні повороти.
Не дивлячись на те, що мені книга дуже сподобалася і я залюбки буду читати дві наступні частини, все одно були певні моменти, які мені не сподобалися в книзі.
По-перше це зав'язка у яку не віриш. Ось прийшов страшний та грізний фейрі, який просочує свій капелюх у крові убитих їм створінь, і при цьому зжалюється над дітьми, яких тільки що зробив сирітками. І як би вони не були схожі на їхню маму, яку він колись кохав, але все одно в це тяжко віриться. Також ось це сусідство магічного світу з сучасним мені ніколи в книгах не подобалося. Воно якось не вписувалося, як на мене в сюжет. Так, деяку роль відіграє, особливо в кінці книги, але якесь воно не дуже гармонійне.