Відгуки і рецензії читачів
13.11.2024
Існує думка, що захоплення книгою залежить від того, наскільки читачу імпонує головний герой. Зізнаюсь, маю з десяток книг, які полишила, бо не сприймала персонажів і не вірила їм.
«Жовтолика» — виняток.
Сюжет занурює в літературний світ Америки, де нереалізована письменниця краде роман померлої подруги й видає його під своїм іменем. Історія містить інтригу та кілька неочікуваних поворотів,
але для мене цього виявилося недостатньо, щоб втримати зацікавленість до останньої сторінки. Не банальний задум, головна героїня, яка максимально дратує, але дивує своєю іронією, та цікава презентація комунікацій письменника з агентами й видавництвами. Авторка наголошує на силі соціальних мереж і технологій, які здатні як подарувати популярність і славу, так і безжально забрати їх одномоментно.
Для мене це книга про самореалізацію, вміння домовлятися з собою, впевненість у своїх силах і, найголовніше, про совість.
Питання расизму, які постають у книзі, змушують замислитися над власним стереотипним мисленням.
Мої очікування від твору збіглись з реальними враженнями після читання. Захоплює та надихає стиль написання, вміння побудувати сюжетну лінію й поступово розкрити образ героїв, нанизуючи їхні бачення, цінності та результати поведінки з кожною
главою.
Цей твір для мене своєрідний і вартий уваги. Якщо любите сучасні історії з детективною лінією, запрошую до читання.
«Жовтолика» — виняток.
Сюжет занурює в літературний світ Америки, де нереалізована письменниця краде роман померлої подруги й видає його під своїм іменем. Історія містить інтригу та кілька неочікуваних поворотів,
але для мене цього виявилося недостатньо, щоб втримати зацікавленість до останньої сторінки. Не банальний задум, головна героїня, яка максимально дратує, але дивує своєю іронією, та цікава презентація комунікацій письменника з агентами й видавництвами. Авторка наголошує на силі соціальних мереж і технологій, які здатні як подарувати популярність і славу, так і безжально забрати їх одномоментно.
Для мене це книга про самореалізацію, вміння домовлятися з собою, впевненість у своїх силах і, найголовніше, про совість.
Питання расизму, які постають у книзі, змушують замислитися над власним стереотипним мисленням.
Мої очікування від твору збіглись з реальними враженнями після читання. Захоплює та надихає стиль написання, вміння побудувати сюжетну лінію й поступово розкрити образ героїв, нанизуючи їхні бачення, цінності та результати поведінки з кожною
главою.
Цей твір для мене своєрідний і вартий уваги. Якщо любите сучасні історії з детективною лінією, запрошую до читання.
06.08.2024
Чеснокажучи, не дуже хотілось би мати таку подругу, як головна героїня, читаючи книжку взагалі не було відчуття приязні до неї. Історія про письменницю Джуніпер, що мала досить посередню видану книгу, навіть можна сказати, що ніяку. В неї досі жевріли надії про те, що вона напише бестселер і прославиться, але ще більше в ній було заздрощів до інших письменників, яким вдалось написати щось вартісне. Її ж подруга, Атена, також письменниця, написавши першу книгу стала відомою, та отримувала дуже великі гроші за неї, успіх книги просто феноменальний, її навіть хочуть екранізувати, та дуже чекають на наступні її роботи. Але сталось непердбачуване, ця дівчина загинула недовівши до пуття наступну книгу, чорнетку якої вона дала почитати Джуніпер прямо перед смертю. І що ж зробить Джуніпер? Буду відверта, я очікувала від цієї книжки більшого. Сюжет мав бути цікавий і неординарний, але, нажаль, так не сталось, ще й кінцівка книжки взагалі ніяка, просто розчарувала... Цікавими в книзі виявились подробиці щодо шляху книжки від моменту написання до появи її на полицях в книгарнях, а також закулісні подробиці видавців та письменників, вплив соціальних мереж та реклами на рейтинги книги. В цілому – тверда 3 з 5 зірок.
15.07.2024
Жовтолика - Ребекка Кван. Не зовсім однозначні враження в мене від книги. Бачила багато хто в дикому захваті але для мене просто досить непогана книга. Цікава, грамотно побудована і добре написана. Але, щоб зловила якісь інсайди про видавничу справу - ні. Тема расизму для мене напевно, дуже далека і не зовсім зрозуміла бо в деяких моментах починалась повноцінна травля "білих" людей і все одно це був буллінг азійців. Хто його знає як працює та толерантність. Приємним моментом для мене було те, що не лише українці люблять срачі в соціальних мережах і насолоджуються ними. Це прям інтернаціональне хоббі. Та й культура кенселінгу в США також трохи кульгає, інколи працюючи навпаки на популярність. Одним словом декілька гарних вечорів вам забезпечено. Хоча і є декілька сюжетних ліній які здається додались просто щоб книгу зробити трішки обємнішою, та все ж можу сміливо рекомендувати.
Джун звичайна собі середньостатистична письменниця яка спробувала але в неї не вийшло. На відміну від її подруги - Атени. Здається дівчина народилась із срібною ложкою в роті і все що стосується написання і видання в неї виходить з першого разу і розлітається шаленими накладами. Незрозуміло, що поєднує цих двох. Можливо, заздрість і жалість? Проте життя вміє жартувати і коли відома письменниця помирає від дурного випадку, маловідома бере долю в свої руки і викрадає рукопис. Але чи варта слава, гроші і популярність того, щоб стати центральним стовпом в срачах?
Джун звичайна собі середньостатистична письменниця яка спробувала але в неї не вийшло. На відміну від її подруги - Атени. Здається дівчина народилась із срібною ложкою в роті і все що стосується написання і видання в неї виходить з першого разу і розлітається шаленими накладами. Незрозуміло, що поєднує цих двох. Можливо, заздрість і жалість? Проте життя вміє жартувати і коли відома письменниця помирає від дурного випадку, маловідома бере долю в свої руки і викрадає рукопис. Але чи варта слава, гроші і популярність того, щоб стати центральним стовпом в срачах?
09.07.2024
Ребекка Кван — молода авторка з яскравим поглядом на сучасну літературу. Більшість її книжок у стилі фентезі, однак "Жовтолика" вирізняється глибокою сатирою на реальний видавничий світ.
Роман розповідає історію Джун, молодої письменниці, яка намагається пробитися у літературне коло, але стикається зі складними викликами і конкуренцією. Її перший роман не здобув успіху, тоді як її подруга Атена Лю впевнено йде до письменницької вершини.
Починаючи як письменниця, щиро закохана в літературу, Джун вплутується в плагіат: вона використовує чернетку подруги для написання книги, яка приносить їй омріяну славу.
Оскільки оповідачкою є сама Джун, то вона і не сприймається як бездушна злодійка, а скоріше як складний, морально неоднозначний персонаж. Її внутрішня боротьба і пошуки сенсу викликають у читача симпатію та дискомфорт одночасно. Кванн вміло показує, що моральні дилеми не завжди чорно-білі, а часто мають відтінки сірого. В книзі дуже багато всього, якщо пройтись тільки по верхах, то можна виділити три основні проблеми твору:
1. Плагіат й авторське право:
Джун розпочинає як амбіційна письменниця, що бореться за визнання, але поступово втрачає моральні компас і занурюється в крадіжки ідей. Ця тема показує, як важливо для письменників бути чесними та етичними у своїй творчості, а також які наслідки можуть мати порушення авторських прав.
2. Расизм:
Джун, головна героїня, представлена як звичайна біла жінка, яка стикається з «расизмом навпаки» - її не сприймають належним чином як авторку роману про китайців. В цьому аспекті мені хотілось аплодувати оригінальності й відвазі Кванн – це було дуже провокативно і до біса дотепно.
3. Вплив соцмереж і кенселінг:
Авторка також розглядає вплив «щакалячих експресів» на культуру і взаємодію, зокрема як культура кенселінгу впливає на формування громадської думки та моральних норм.
Певно, я мала завищені очікування щодо роману, бо лишилось чимало питань, особливо до кінцівки. Кванн вдало поєднує сатиру з глибокими моральними роздумами і захопливим сюжетом, створюючи твір, який неодмінно захопить вашу увагу до останньої сторінки.
Роман розповідає історію Джун, молодої письменниці, яка намагається пробитися у літературне коло, але стикається зі складними викликами і конкуренцією. Її перший роман не здобув успіху, тоді як її подруга Атена Лю впевнено йде до письменницької вершини.
Починаючи як письменниця, щиро закохана в літературу, Джун вплутується в плагіат: вона використовує чернетку подруги для написання книги, яка приносить їй омріяну славу.
Оскільки оповідачкою є сама Джун, то вона і не сприймається як бездушна злодійка, а скоріше як складний, морально неоднозначний персонаж. Її внутрішня боротьба і пошуки сенсу викликають у читача симпатію та дискомфорт одночасно. Кванн вміло показує, що моральні дилеми не завжди чорно-білі, а часто мають відтінки сірого. В книзі дуже багато всього, якщо пройтись тільки по верхах, то можна виділити три основні проблеми твору:
1. Плагіат й авторське право:
Джун розпочинає як амбіційна письменниця, що бореться за визнання, але поступово втрачає моральні компас і занурюється в крадіжки ідей. Ця тема показує, як важливо для письменників бути чесними та етичними у своїй творчості, а також які наслідки можуть мати порушення авторських прав.
2. Расизм:
Джун, головна героїня, представлена як звичайна біла жінка, яка стикається з «расизмом навпаки» - її не сприймають належним чином як авторку роману про китайців. В цьому аспекті мені хотілось аплодувати оригінальності й відвазі Кванн – це було дуже провокативно і до біса дотепно.
3. Вплив соцмереж і кенселінг:
Авторка також розглядає вплив «щакалячих експресів» на культуру і взаємодію, зокрема як культура кенселінгу впливає на формування громадської думки та моральних норм.
Певно, я мала завищені очікування щодо роману, бо лишилось чимало питань, особливо до кінцівки. Кванн вдало поєднує сатиру з глибокими моральними роздумами і захопливим сюжетом, створюючи твір, який неодмінно захопить вашу увагу до останньої сторінки.
12.06.2024
Це книга, яку варто обговорювати в книжкових клубах, бо це досить контраверсійний твір. Тут є про що подискутувати.
Джун і Атена познайомилися в університеті, де вони вивчали письменництво. Обидві хотіли стати успішними авторами.
У Атени вийшло. Вона успішна, неординарна, багата, видавництва бʼються за можливість підписати з нею контракт на наступну книгу.
Джун видала одну книгу, але вона не стала популярною.
Одного вечора дівчата забагато випили, і стався супер-дивний нещасний випадок. Атена помирає, а Джун покидає квартиру померлої подруги з рукописом, який належить Атені.
Джун вирішує дописати твір і видати як свій.
І їй вдається. Вона нарешті отримує бажану популярність та визнання.
Але совість та привиди минулого не дають їй спокійно жити.
Читач спостерігає за головною героїнею, яка не є позитивним персонажем. До неї дуже багато питань. Але при всьому тому, що вона зробила, я співчувала їй, коли на неї спустили всіх псів з пекла.
Тут досить детально описано, як саме в США видають книги авторів.
І мені було б дуже цікаво почитати відгук на цю книгу від українського сучасного автора, де б було порівняння з ситуацією в Україні.
Книга дуже надихає на творчість. Хочеться кинути все і сісти писати свій opus magnum. Але книга показує і іншу сторону письменництва.
Не романтичну картинку, де автор сидить в затишному кафе з ноутбуком, пише свою історію, пʼючи ванільне лате.
А ту сторону, коли твій твір не став бестселером, нікому не цікава твоя творчість. Ти - посередність.
Або гірше - книга взлетіла і посіла всі можливі топи, видається мільйонними накладами.
І тут приходять вони - тролі в інтернеті, диванні експерти, анонімні акаунти, які бажають тобі смерті за сам факт того, що тобі пощастило стати популярним автором.
Але ж ти працювала, щоб це сталося.
Мені дуже сподобалася книга, але трішки я не задоволена кінцівкою. Мені було замало.
Джун і Атена познайомилися в університеті, де вони вивчали письменництво. Обидві хотіли стати успішними авторами.
У Атени вийшло. Вона успішна, неординарна, багата, видавництва бʼються за можливість підписати з нею контракт на наступну книгу.
Джун видала одну книгу, але вона не стала популярною.
Одного вечора дівчата забагато випили, і стався супер-дивний нещасний випадок. Атена помирає, а Джун покидає квартиру померлої подруги з рукописом, який належить Атені.
Джун вирішує дописати твір і видати як свій.
І їй вдається. Вона нарешті отримує бажану популярність та визнання.
Але совість та привиди минулого не дають їй спокійно жити.
Читач спостерігає за головною героїнею, яка не є позитивним персонажем. До неї дуже багато питань. Але при всьому тому, що вона зробила, я співчувала їй, коли на неї спустили всіх псів з пекла.
Тут досить детально описано, як саме в США видають книги авторів.
І мені було б дуже цікаво почитати відгук на цю книгу від українського сучасного автора, де б було порівняння з ситуацією в Україні.
Книга дуже надихає на творчість. Хочеться кинути все і сісти писати свій opus magnum. Але книга показує і іншу сторону письменництва.
Не романтичну картинку, де автор сидить в затишному кафе з ноутбуком, пише свою історію, пʼючи ванільне лате.
А ту сторону, коли твій твір не став бестселером, нікому не цікава твоя творчість. Ти - посередність.
Або гірше - книга взлетіла і посіла всі можливі топи, видається мільйонними накладами.
І тут приходять вони - тролі в інтернеті, диванні експерти, анонімні акаунти, які бажають тобі смерті за сам факт того, що тобі пощастило стати популярним автором.
Але ж ти працювала, щоб це сталося.
Мені дуже сподобалася книга, але трішки я не задоволена кінцівкою. Мені було замало.
24.04.2024
Хм, з чого б почати... Мабуть, з того, що це було щось дивовижне!!! Правда в тому, що мені так подобається стиль Кван, що я не думаю, що вона може написати щось, що мені б не сподобалося. Я думаю, що одним з найбільших викликів для письменника є написання книги про негативного героя, принаймні, для мене дуже важливим аспектом є те, щоб він мені подобався. Але в цій історії це навіть не спадало мені на думку, тому що в книзі йдеться про дуже серйозні проблеми.
Джуніпер заздрить Атені відтоді, як себе пам'ятає. Атена вже досягла більшого успіху в університеті, але після того, як вони обидві публікують свою першу книгу, Джуніпер стає зрозуміло, що її подруга просто краща за неї. Тоді шматок млинця змінює все. Хоча Джуніпер і шокована несподіваною смертю Атени, вона здатна прийняти найсерйозніше рішення у своєму житті. Вона викрадає рукопис нової книги Атени і публікує її під своїм ім'ям. Але чи зможе вона приховати таку таємницю в центрі уваги?
Відповідь, звісно, залишається тільки здогадуватися. Персонаж Джуніпер явно належить до тих людей, до яких читач має сумніви з першої сторінки, і будь-які подальші дії лише погіршують її образ. Так чи інакше, правда виходить на поверхню, і Джуніпер змушена плисти за течією. Але в міру того, як ми повільно дізнаємося про минуле Атени, все, що ми думали, що знаємо, ставиться під сумнів. Бо хто в цій історії на боці добра? Кван безсоромно і з величезною сміливістю розкриває найтемніші сторони соціальних мереж та онлайн-світу, труднощі видавничої справи та крайнощі расизму. Що таке плагіат? Коли щось стає авторським твором? Де проходить межа між ними? Хто заслуговує на похвалу?
Джуніпер заздрить Атені відтоді, як себе пам'ятає. Атена вже досягла більшого успіху в університеті, але після того, як вони обидві публікують свою першу книгу, Джуніпер стає зрозуміло, що її подруга просто краща за неї. Тоді шматок млинця змінює все. Хоча Джуніпер і шокована несподіваною смертю Атени, вона здатна прийняти найсерйозніше рішення у своєму житті. Вона викрадає рукопис нової книги Атени і публікує її під своїм ім'ям. Але чи зможе вона приховати таку таємницю в центрі уваги?
Відповідь, звісно, залишається тільки здогадуватися. Персонаж Джуніпер явно належить до тих людей, до яких читач має сумніви з першої сторінки, і будь-які подальші дії лише погіршують її образ. Так чи інакше, правда виходить на поверхню, і Джуніпер змушена плисти за течією. Але в міру того, як ми повільно дізнаємося про минуле Атени, все, що ми думали, що знаємо, ставиться під сумнів. Бо хто в цій історії на боці добра? Кван безсоромно і з величезною сміливістю розкриває найтемніші сторони соціальних мереж та онлайн-світу, труднощі видавничої справи та крайнощі расизму. Що таке плагіат? Коли щось стає авторським твором? Де проходить межа між ними? Хто заслуговує на похвалу?
07.03.2024
У романі "Жовтолика" (Як на мене, трохи расистська назва. Але авторка - азійка, тож претензії відміняються. Пізніше, прочитавши половину книги, я зрозумітла, що назва її не випадкова: тема расизму тут висвітлена досить саркастично) авторка обіцяла розкрити брудні таємниці видавничого бізнесу (саме бізнесу!!!), розказати про те, хто "назначає" книги "бестселерами" і, зрештою, хто має шанси стати "зірковим автором".Саркастична в романі не тільки назва. Сюжет розгортається навколо рукопису і його підготовки до друку. І в цій історії неправильно все (я вже мовчу про моральні якості головної героїні - характер персонажа прекрасно грає на розкриття авторського задуму, тому не слід зациклюватись на її вчинках).
Молода й дуже успішна письменниця Афіна Лью помирає через прикрий випадок (подавившись млинцем). За збігом обставин, поряд із нею в цей трагічний момент була "подруга" (теж письменниця, але до успіху їй далеко). Скориставшись ситуацією, дівчина викрадає щойно завершений Афіною рукопис і видає його за свій.Тільки от книга - про китайських робітників в британській армії під час Першої Світової. А Джун Гейворд, вона ж Джуніпер Сонг (бо прізвище Сонг звучить більш по-азійськи) - біла американка і вкрадений нею рукопис вже стає темою міркувань про расизм.
Цікаво, а що якби роман "Yellowface" написала не азійка?Загалом, у книзі досить докладно розписані етапи підготовки книги до друку, включно з рекламними вкидами і маніпулятивними "змінами" біографії автора та "підігріванням" аудиторії (це все називають концепцією - так краще звучить)
Молода й дуже успішна письменниця Афіна Лью помирає через прикрий випадок (подавившись млинцем). За збігом обставин, поряд із нею в цей трагічний момент була "подруга" (теж письменниця, але до успіху їй далеко). Скориставшись ситуацією, дівчина викрадає щойно завершений Афіною рукопис і видає його за свій.Тільки от книга - про китайських робітників в британській армії під час Першої Світової. А Джун Гейворд, вона ж Джуніпер Сонг (бо прізвище Сонг звучить більш по-азійськи) - біла американка і вкрадений нею рукопис вже стає темою міркувань про расизм.
Цікаво, а що якби роман "Yellowface" написала не азійка?Загалом, у книзі досить докладно розписані етапи підготовки книги до друку, включно з рекламними вкидами і маніпулятивними "змінами" біографії автора та "підігріванням" аудиторії (це все називають концепцією - так краще звучить)