Журавлі, віхалка й абрикосова теніска. Рік зі спогадів про прадіда

Іноді достатньо запаху, смаку чи давно забутої речі, щоб пам'ять заговорила…

Після смерті прадіда Андрія його правнука Олеся знову й знову повертається до спогадів про нього. Запахи, смаки, старі речі й випадкові звуки стають зачіпками, що ведуть її у минуле. 

Так із десятків історій, родинних легенд і побутових деталей постає чоловік, який усе життя працював, доглядав сад і пасіку, заварював жасминовий чай для правнуків та вперто знаходив для них козяче молоко. Кожен спогад відкриває нову історію — смішну, щемку, часом болючу, а часом зовсім буденну. 

Жасминовий чай, крем «Арко», старі фотографії, пісні біля ставка, сімейні застілля, радощі, образи й давні сварки — усе це складається в історію кількох поколінь однієї родини. Історію, яка не закінчується, поки є кому її пам’ятати й переповідати.

Чому варто прочитати книжку «Журавлі, віхалка й абрикосова теніска»?

• Подорож крізь родинну пам'ять, у якій легко впізнати власне дитинство, бабусь і дідусів, сімейні застілля й сусідів. 
• Запах жасмину, смак киселю, стара світлина чи випадкова пісня — деталі, через які книжка повертає читача до давно прожитих митей.
• Атмосфера українського повсякдення, де сільський двір, пасіка, сімейні сварки, кумедні непорозуміння й маленькі радощі складаються у теплий портрет родини. 
• Для читачів, які цінують неспішну, атмосферну прозу про дім, родину й людей, чиї історії залишаються з нами ще довго після останньої сторінки.

Про авторку

Мар’яна Осадчук — сучасна українська письменниця, креативна копірайтерка, авторка роману «Журавлі, віхалка й абрикосова теніска». Майже 10 років Мар’яна писала для українського бізнесу, соціальних і культурних проєктів, а зараз створює рекламу для міжнародних брендів. Роботу над першим романом розпочала у 2021 році, знаходячи натхнення в родинних байках, українських діалектах і ностальгії за дитинством. В особистому блозі ділилася текстами, що згодом допомогли сформувати її авторський стиль. Художня проза Мар’яни побудована на асоціативній пам’яті, де звичайні речі, звуки, смаки та запахи є сховищем людських історій. «Журавлі, віхалка й абрикосова теніска» — дебютний роман авторки.

Найбільша брехня у світі ароматів — освіжувач повітря із запахом «Морозна свіжість». Як ти не крути і скільки того аерозолю не пшикай, а щирої — трушної! — морозності з нього не витиснеш, хоч трісни. 

А колись на цій спині дід її катав по двору, удаючи коня. Бігав поміж деревами в саду, голосно іржав, смішив і вдавано лякав, що зараз до бджіл у вулик укине. Так тоді жилося добре, будучи маленькою Анулькою! Коли можна було триматися за широкі дідові плечі, які маневрували поміж гіллям молодих ранеток, надривати живіт від сміху і кричати: «Ще, дє’! Ще!». Час такий безсовісний:  забирає в дітей лагідну безтурботність, а з дужих плечей, що катають онуків, висмоктує могутність. Із року в рік дідові плечі осувалися, слабнули й самі все більше й більше потребували цілющих обіймів.

Олесин смак весни — це на віки вічні смак березового соку. Коли берези починали плакати, тоді й весна — отак собі думала. Байдуже, чи наприкінці теплого лютого, чи на початку квітня.