Відгуки і рецензії читачів
23.03.2025
Давно я приглядалась до цієї книги. І нарешті її час настав.
Не дарма я довго до неї придивлялась. Я хоч і люблю переміщення в часі. Але тут як виявляється зовсім не те на що я розраховувала. Можливо я не того очікувала від книги.
Тут ми маємо родину Тодд яка проживає в маєтку Лисячий закут.
І в них 11 лютого 1910 року народжується дівчинка, яка зразу ж і помирає.
І знову 11 лютого 1910 року у них народується дівчинка Урсула, яка не довго проживши тоне в морі.
І знову 11 лютого 1910 року народжується дівчинка Урсула, яка гине під час бомбардувань.
І знову нове народження і знову смерть.
І одного такого народження вона зустрічається з Гітлером, і знову гине.
І так по колу.
Чесно початок мені ішов досить гарно. Було дуже цікаво читати. Особливо був один момент коли я навіть плакала. Бо мені було дуже шкода головну героїню.
Але в якийсь момент мені просто набридло. Дуже багато було цих життів. Так, ці всі життя вели до одного важливой місії..
Для мене ця книга була дивною.
Читалася вона мені як класичний твір. Можливо тому, що в книзі описуються привоєнні події.
Частенько згадувалося про росіян. І не в плані контексту вояків, а саме "Вони сиділи в російській чайній". Якось це було не так. Хоча зрозуміло, що книга написана задовго до наших подій.
Не дарма я довго до неї придивлялась. Я хоч і люблю переміщення в часі. Але тут як виявляється зовсім не те на що я розраховувала. Можливо я не того очікувала від книги.
Тут ми маємо родину Тодд яка проживає в маєтку Лисячий закут.
І в них 11 лютого 1910 року народжується дівчинка, яка зразу ж і помирає.
І знову 11 лютого 1910 року у них народується дівчинка Урсула, яка не довго проживши тоне в морі.
І знову 11 лютого 1910 року народжується дівчинка Урсула, яка гине під час бомбардувань.
І знову нове народження і знову смерть.
І одного такого народження вона зустрічається з Гітлером, і знову гине.
І так по колу.
Чесно початок мені ішов досить гарно. Було дуже цікаво читати. Особливо був один момент коли я навіть плакала. Бо мені було дуже шкода головну героїню.
Але в якийсь момент мені просто набридло. Дуже багато було цих життів. Так, ці всі життя вели до одного важливой місії..
Для мене ця книга була дивною.
Читалася вона мені як класичний твір. Можливо тому, що в книзі описуються привоєнні події.
Частенько згадувалося про росіян. І не в плані контексту вояків, а саме "Вони сиділи в російській чайній". Якось це було не так. Хоча зрозуміло, що книга написана задовго до наших подій.
14.03.2025
Дуже довго вагалася, чи варто читати цю книгу, але врешті вирішила дати їй шанс. Тепер навіть не знаю, чи було це правильним рішенням.
Концепція книги здається цікавою, але реалізація виявилася якоюсь затягнутою. Можливо, один із факторів, що вплинув на моє сприйняття - це не найкращий переклад, який не зміг повністю передати атмосферу і глибину розповіді.
У процесі читання було кілька моментів, коли я майже хотіла закинути книгу, але все ж вирішила далі слідкувати за сюжетом, сподіваючись, що в кінці скажуть, що то все таке було, і буде якась сильна розв’язка. Однак, коли я дійшла до кінця, залишилося більше запитань, ніж відповідей.
Ця книга піднімає складні та важливі теми, і деякі моменти дійсно здатні зачепити за живе. Особливо важко сприймалась частина про домашнє насилля. А також було багато важливого про боротьбу та труднощі з якими стикаються жінки. Але через специфічний погляд на історію та відсутність чіткої розв’язки, я не впевнена, чи буду далі знайомитися з творчістю авторки. Можливо, колись я зміню свою думку, але наразі ця книга залишила мене розчарованою.
Тепер я розумію, чому деякі люди мали змішані відгуки. Залишилось відчуття, що книга намагалася бути глибшою, але не змогла знайти свій правильний тон. Або просто я її не зрозуміла.
Концепція книги здається цікавою, але реалізація виявилася якоюсь затягнутою. Можливо, один із факторів, що вплинув на моє сприйняття - це не найкращий переклад, який не зміг повністю передати атмосферу і глибину розповіді.
У процесі читання було кілька моментів, коли я майже хотіла закинути книгу, але все ж вирішила далі слідкувати за сюжетом, сподіваючись, що в кінці скажуть, що то все таке було, і буде якась сильна розв’язка. Однак, коли я дійшла до кінця, залишилося більше запитань, ніж відповідей.
Ця книга піднімає складні та важливі теми, і деякі моменти дійсно здатні зачепити за живе. Особливо важко сприймалась частина про домашнє насилля. А також було багато важливого про боротьбу та труднощі з якими стикаються жінки. Але через специфічний погляд на історію та відсутність чіткої розв’язки, я не впевнена, чи буду далі знайомитися з творчістю авторки. Можливо, колись я зміню свою думку, але наразі ця книга залишила мене розчарованою.
Тепер я розумію, чому деякі люди мали змішані відгуки. Залишилось відчуття, що книга намагалася бути глибшою, але не змогла знайти свій правильний тон. Або просто я її не зрозуміла.
11.03.2025
Починаючи читати книгу, я не знала її концепції. І спочатку я не дуже розуміла, що відбувається.
У нас є головна героїня. Вона народжується, потім стається якась доленосна подія і вона помирає.
А її кончина стається майже відразу, на перших же сторінках книги.
І я така – це все, а чому так багато ще тексту попереду? У нас уже немає головної героїні, про що я маю далі читати.
Але потім стається щось неймовірне – головна героїня знову народжується. Але її життєвий шлях уже трішки довший і інший, але потім вона знову помирає.
І ось вся книга про багаточисельні народження і смерті головної героїні, і про ті доленосні вибори, які вона робить протягом своїх різних життєвих сценаріїв.
Усі життєві цикли головної героїні відбуваються на фоні початку та перших днів Другої Світової Війни. І багато сценаріїв показують як ті чи інші особисті вибори простих смертних могли змінити історію, яка б не дозволила початися Другій Світовій Війні. Невеличкий спойлер, головна героїня могла знешкодити основного негідника.
Це дуже унікальна в своєму роді книга, я такого ще не читала.
Мені подобається як пише авторка, і які сенси вона вклала в цю історію.
Залюбки продовжу знайомство з творчістю авторки і надалі.
У нас є головна героїня. Вона народжується, потім стається якась доленосна подія і вона помирає.
А її кончина стається майже відразу, на перших же сторінках книги.
І я така – це все, а чому так багато ще тексту попереду? У нас уже немає головної героїні, про що я маю далі читати.
Але потім стається щось неймовірне – головна героїня знову народжується. Але її життєвий шлях уже трішки довший і інший, але потім вона знову помирає.
І ось вся книга про багаточисельні народження і смерті головної героїні, і про ті доленосні вибори, які вона робить протягом своїх різних життєвих сценаріїв.
Усі життєві цикли головної героїні відбуваються на фоні початку та перших днів Другої Світової Війни. І багато сценаріїв показують як ті чи інші особисті вибори простих смертних могли змінити історію, яка б не дозволила початися Другій Світовій Війні. Невеличкий спойлер, головна героїня могла знешкодити основного негідника.
Це дуже унікальна в своєму роді книга, я такого ще не читала.
Мені подобається як пише авторка, і які сенси вона вклала в цю історію.
Залюбки продовжу знайомство з творчістю авторки і надалі.
26.02.2024
Кейт Аткінсон написала роман-палімпсест, в якому герої мають другий-третій-п'ятий шанси прожити життя правильно, або, зрештою, просто зрозуміти, що "суть життя ж не в тому, щоб кимось стати. Суть — просто в тому, щоб бути".
Головна героїня, Урсула Тодд, прожила безліч життів. Вірніше, - вона прожила одне життя безліч разів. З кожним "пришестям" її характер, її світогляд, плин її думок змінювався, як змінювалась і дійсність навколо неї.
Неминучою була тільки війна.
"Фантастичність" сюжету пояснюється ефектом дежавю, або кінематографічним "синдромом метелика" - героїня весь час повертається в ключовий момент свого життя й міняє хід подальших подій (хоч і не підозрює про це). Спочатку це збиває зпантелику, бо читач не може зрозуміти, як це маленька дівчинка, наприклад, падає з вікна (чи тоне, чи вмирає від іспанки), а вже в наступному розділі вона собі мирно грається зі своєю лялькою.
Кейт Аткінсон має свій фірмовий стиль - найкраще їй вдаються сімейні хроніки з великою кількістю персонажів, проспекцій і ретроспекцій. Єдине, що насторожує, - це шаблонний образ матері у творах письменниці: що Банті із "За лаштунками в музеї" (а також мати Банті і мати матері Банті), що Віола в "Руїнах Бога", що Сильвія Тодд - більш подібні до казкових злих мачух, ніж до зразкових мам.
Таке враження, що авторка малює "картину навпаки" - показує родинні стосунки, якими вони не повинні бути.
Разом з тим, сюжет здається дуже реалістичним: незважаючи на "удачу" жити між двох воєн, персонажі живі й колоритні, а сюжет (кожен із сюжетів) цілком би міг стати історією чийогось життя.
Найбільший за хронометражем і за важливістю епізод із життя героїні - це війна, описана у моторошних подробицях.
Головна героїня, Урсула Тодд, прожила безліч життів. Вірніше, - вона прожила одне життя безліч разів. З кожним "пришестям" її характер, її світогляд, плин її думок змінювався, як змінювалась і дійсність навколо неї.
Неминучою була тільки війна.
"Фантастичність" сюжету пояснюється ефектом дежавю, або кінематографічним "синдромом метелика" - героїня весь час повертається в ключовий момент свого життя й міняє хід подальших подій (хоч і не підозрює про це). Спочатку це збиває зпантелику, бо читач не може зрозуміти, як це маленька дівчинка, наприклад, падає з вікна (чи тоне, чи вмирає від іспанки), а вже в наступному розділі вона собі мирно грається зі своєю лялькою.
Кейт Аткінсон має свій фірмовий стиль - найкраще їй вдаються сімейні хроніки з великою кількістю персонажів, проспекцій і ретроспекцій. Єдине, що насторожує, - це шаблонний образ матері у творах письменниці: що Банті із "За лаштунками в музеї" (а також мати Банті і мати матері Банті), що Віола в "Руїнах Бога", що Сильвія Тодд - більш подібні до казкових злих мачух, ніж до зразкових мам.
Таке враження, що авторка малює "картину навпаки" - показує родинні стосунки, якими вони не повинні бути.
Разом з тим, сюжет здається дуже реалістичним: незважаючи на "удачу" жити між двох воєн, персонажі живі й колоритні, а сюжет (кожен із сюжетів) цілком би міг стати історією чийогось життя.
Найбільший за хронометражем і за важливістю епізод із життя героїні - це війна, описана у моторошних подробицях.
15.02.2024
сніжного лютневого дня в родині Тоддів народжується дівчинка, яку називають Урсулою. вона помирає. а потім знову народжується, аби обставини склалися трохи інакше, і її встигли врятувати — аж до наступного нещасного випадку. і так названа ведмежам дівчинка проживатиме життя за життям — з чоловіком і на самоті, з дитиною чи собакою, піддаючись стереотипам і руйнуючи їх, навіть стаючи подругою Єви Браун.
мені спершу здавалося, що це чергове переосмислення "дня сурка", але авторка створила більш заплутаний концепт. Урсула не памʼятає подій попередніх життів, хоча в певних ситуаціях має майже навʼязливе відчуття дежавю, яке керує її діями. ну або традиційно змушує родину думати, що дитина несповна розуму.
через специфічний наратив і величезну кількість героїв, у яких я постійно плуталася, роман читається повільно, але захоплює увагу з перших сторінок. той самий випадок, коли "нічого не зрозуміло, але дуже цікаво". а от добрячу частину дорослішання героїні, яке припадає на події війни, читати вже було дійсно складно — мені навіть довелося зробити паузу, бо опис бомбардування Лондона аж занадто добре уявляєш в наших реаліях(
втім, завдяки зустрічі книжкового клубу я таки зібралася з силами і дочитала, про що абсолютно не шкодую. пані Аткінсон прекрасно пише, і її книги дійсно заслуговують уваги. тож, можливо, цей роман потрапив до мене в не надто вдалий час, через що я не змогла насолодитися історією Урсули сповна, але я із задоволенням залишу «Життя за життям» на своїх полицях, аби повернутися і перечитати іншим разом.
мені спершу здавалося, що це чергове переосмислення "дня сурка", але авторка створила більш заплутаний концепт. Урсула не памʼятає подій попередніх життів, хоча в певних ситуаціях має майже навʼязливе відчуття дежавю, яке керує її діями. ну або традиційно змушує родину думати, що дитина несповна розуму.
через специфічний наратив і величезну кількість героїв, у яких я постійно плуталася, роман читається повільно, але захоплює увагу з перших сторінок. той самий випадок, коли "нічого не зрозуміло, але дуже цікаво". а от добрячу частину дорослішання героїні, яке припадає на події війни, читати вже було дійсно складно — мені навіть довелося зробити паузу, бо опис бомбардування Лондона аж занадто добре уявляєш в наших реаліях(
втім, завдяки зустрічі книжкового клубу я таки зібралася з силами і дочитала, про що абсолютно не шкодую. пані Аткінсон прекрасно пише, і її книги дійсно заслуговують уваги. тож, можливо, цей роман потрапив до мене в не надто вдалий час, через що я не змогла насолодитися історією Урсули сповна, але я із задоволенням залишу «Життя за життям» на своїх полицях, аби повернутися і перечитати іншим разом.
19.01.2024
《А що як би ми проживали життя знову і знову, допоки нарешті не зробимо все правильно? Правда, було б чудесно?》
Щодня нам доводиться робити вибір на користь собі або інших, і щодня несемо за це відповідальність. Ми не можемо із впевненістю сказати як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації, і не можемо передбачити наслідків, спричинені нашими діями.
І неодноразово ми собі казали, що якби повернути час назад - зробили це б по-інакшому. Застерегли. Відвернули б біду.
Але чи варто повертати щось назад?
Ця книга із альтернативними варіантами сюжету, в якій головна героїня багаторазово знову і знову проживає життя. Щоразу в черговому її житті, дівчина шукає способи, прораховує варіанти та ходи, аби відвернути певну трагедію. Щоразу трапляється момент, де вона помиляється. І тоді народжується знову. І так трагедія за трагедією. Життя за життям.
У цій книзі розкривається головна метафора людського життя: його не можна прожити правильно. Не має ідеального його варіанту, хоча б тому що не існує мірки, яка б виміряла цю правильність.
І ця теорія стосується не лише однієї певної людини - всього людства. Його історії. Інколи трагедії трапляються для того, щоб уникнути чогось значного гіршого. Хоча в той момент і не уявляєш, що може бути ще гіршим. Історичні події спонукають до виникнення інших подій. Щодо цього Кейт Аткінсон ділиться своїми рефлексіями: Якби Гітлер не став канцлером, то не було б конфлікту між арабами та ізраїльтянами. Якби не було ІІ Світової війни - не було б ніякої Залізної завіси, а Росія б не ізолювала Східну Європу від Заходу. Американці б без воєнного стану не видерлися б так стрімко із Великої депресії, і не мали б значного впливу на повоєнний світ. Тоді де ж початок конфлікту, що призвів до ІІ Світової війни? Може, ще в Сараєво? А може й раніше. Якщо розплітати клубочок до початку кінця людської цивілізації - то можливо він був вже у райському саду?
Неймовірна сімейна сага у стилі магічного реалізму, переносить у міжвоєнний період і змушує добряче порозмірковувати над життям.
Дуже раджу.
Щодня нам доводиться робити вибір на користь собі або інших, і щодня несемо за це відповідальність. Ми не можемо із впевненістю сказати як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації, і не можемо передбачити наслідків, спричинені нашими діями.
І неодноразово ми собі казали, що якби повернути час назад - зробили це б по-інакшому. Застерегли. Відвернули б біду.
Але чи варто повертати щось назад?
Ця книга із альтернативними варіантами сюжету, в якій головна героїня багаторазово знову і знову проживає життя. Щоразу в черговому її житті, дівчина шукає способи, прораховує варіанти та ходи, аби відвернути певну трагедію. Щоразу трапляється момент, де вона помиляється. І тоді народжується знову. І так трагедія за трагедією. Життя за життям.
У цій книзі розкривається головна метафора людського життя: його не можна прожити правильно. Не має ідеального його варіанту, хоча б тому що не існує мірки, яка б виміряла цю правильність.
І ця теорія стосується не лише однієї певної людини - всього людства. Його історії. Інколи трагедії трапляються для того, щоб уникнути чогось значного гіршого. Хоча в той момент і не уявляєш, що може бути ще гіршим. Історичні події спонукають до виникнення інших подій. Щодо цього Кейт Аткінсон ділиться своїми рефлексіями: Якби Гітлер не став канцлером, то не було б конфлікту між арабами та ізраїльтянами. Якби не було ІІ Світової війни - не було б ніякої Залізної завіси, а Росія б не ізолювала Східну Європу від Заходу. Американці б без воєнного стану не видерлися б так стрімко із Великої депресії, і не мали б значного впливу на повоєнний світ. Тоді де ж початок конфлікту, що призвів до ІІ Світової війни? Може, ще в Сараєво? А може й раніше. Якщо розплітати клубочок до початку кінця людської цивілізації - то можливо він був вже у райському саду?
Неймовірна сімейна сага у стилі магічного реалізму, переносить у міжвоєнний період і змушує добряче порозмірковувати над життям.
Дуже раджу.
10.01.2024
«Для перемоги сил зла у світі потрібно тільки, щоб достатня кількість добрих жінок нічого не робила.»
Все починається зі снігу. 10 лютого 1910 року народжується Урсула Тодд, але гине через кілька років внаслідок нещасного випадку. І знову сніг. І знову 10 лютого 1910 року. В Урсули є шанс прожити життя по-іншому, є надія, що складуться інші обставини, що оточуючі поводитимуться інакше. Вона дійсно живе довше, але трапляється ще одне нещастя. І от знову сніг.
Це не просто фантастичний роман про альтернативні життя. Кожного разу перед Урсулою постають нові випробування і вона вирішує їх по-різному. І така одна дія (чи бездіяльність) впливає на формування характеру, призводить до ведення певного способу життя.
Авторка яскраво описує як впливає на майбутнє жінки вчинене над нею насильство. Це далеко не лише справа загоєння фізичних ран. Навіть коли жінці видається, що вона не відчуває психологічних наслідків, такі вчинки, а особливо розуміння того, що ти не дала відпір, формують подальші патерни поведінки.
Події відбувають на тлі Другої світової війни. Аткінсон детально змальовує бомбардування Лондона, жахи війни для жителів, коли не відомо, що краще - померти чи вижити. У деяких життях Урсула зустрічає Єву Браун і Гітлера, навіть намагається його вбити. Але ми так і не дізнаємось, що би було, якби це сталось, адже «історія не знає умовного стану».
Роман цікавий, захопливий і не простий. Тут є багато тем для роздумів, герої щоразу вибирають інші лінії поведінки, але авторці вдалось залишити в кожному його унікальність. Незалежно від розвитку подій, кожен поводиться так, як властиво би було саме йому. Читаючи, я постійно думала який же варіант життя для Урсули буде остаточним.
Все починається зі снігу. 10 лютого 1910 року народжується Урсула Тодд, але гине через кілька років внаслідок нещасного випадку. І знову сніг. І знову 10 лютого 1910 року. В Урсули є шанс прожити життя по-іншому, є надія, що складуться інші обставини, що оточуючі поводитимуться інакше. Вона дійсно живе довше, але трапляється ще одне нещастя. І от знову сніг.
Це не просто фантастичний роман про альтернативні життя. Кожного разу перед Урсулою постають нові випробування і вона вирішує їх по-різному. І така одна дія (чи бездіяльність) впливає на формування характеру, призводить до ведення певного способу життя.
Авторка яскраво описує як впливає на майбутнє жінки вчинене над нею насильство. Це далеко не лише справа загоєння фізичних ран. Навіть коли жінці видається, що вона не відчуває психологічних наслідків, такі вчинки, а особливо розуміння того, що ти не дала відпір, формують подальші патерни поведінки.
Події відбувають на тлі Другої світової війни. Аткінсон детально змальовує бомбардування Лондона, жахи війни для жителів, коли не відомо, що краще - померти чи вижити. У деяких життях Урсула зустрічає Єву Браун і Гітлера, навіть намагається його вбити. Але ми так і не дізнаємось, що би було, якби це сталось, адже «історія не знає умовного стану».
Роман цікавий, захопливий і не простий. Тут є багато тем для роздумів, герої щоразу вибирають інші лінії поведінки, але авторці вдалось залишити в кожному його унікальність. Незалежно від розвитку подій, кожен поводиться так, як властиво би було саме йому. Читаючи, я постійно думала який же варіант життя для Урсули буде остаточним.