0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Жизнєнні історії

(19 голосів)
Купити
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Оплата
Онлайн оплата Visa/Mastercard Онлайн оплата Visa/Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%
Теги:
біографія голодомор Осіння книга радянський союз сучасна проза українська авторка українська література

Про книжку «Жизнєнні історії»

У славну епоху злиплих макаронів дев’яностих і цукерок замість зарплати я жила неголодним дитинством, наповненим її історіями. Звісно, мені малій найцікавіше було слухати про бабусині дитячі роки. І в ті миті за гофрованим часом обличчям можна було роздивитися дівча, яке називали просто Нілкою.

— Шо, може, хочеш жизнєнну історію? — бабуся Ніла, яка лікує головний біль маленькою чарочкою коньяку, а застуду настоянкою прополісу, розпочинала розмову про своє життя. 

Як шістнадцятирічною грузила німецькі бомби на аеродромі біля села, а після війни в саморобній куртці з німецького прапора вступила в технікум і стала найкращою студенткою. Як примерзла спиною до стіни обледенілого гуртожитку, крала дрова з військової частини, зупиняла поїзд пляшкою самогону і вчилася виживати у бідності. І як її життя змінила перша любов. Любов у листах.

Це історія всього покоління «воєнної молоді», яке зустрічає нас на ґанках стареньких хат і обіймає втомленими, старечими руками. Встигнути б почути всі їхні жизнєнні історії…

Чому варто прочитати книжку «Жизнєнні історії. Про буденне, любов і трохи солі»?

  • Біографічна історія життя, яка передає всі труднощі, біль і випробування покоління «воєнної молоді».
  • Художньо обрамлені й літературно доповнені реальні історії із життя бабусі авторки Софії Мокій, але зі збереженням суті — життям, яким воно є насправді.
  • Крізь призму звичних буденних справ, в яких читачі впізнають історію і своїх рідних, книжка відкриває справжнє життя середини, кінця XX й початку XXI століття — Друга світова війна, економічні кризи, політичні гоніння та репресії, крах Радянського Союзу і життя у вільній країні.

Про авторку:

Софія Мокій — письменниця, артлекторка. Народилася і виросла в Яремчі, сьогодні живе в Києві. Писала «щось» усе життя і нарешті це «щось» перетворилося на книжку. «Жизнєнні історії. Про буденне, любов і трохи солі» — письменницький дебют авторки. 

Цитати:

Про дитинство і юність 

Коли сонце перекочувалося на західний бік, тато запалював гасову лампу, яка роздавала м’яке жовте світло. У ніс бив запах керосину, спочатку різкий і неприємний, а потім ледь відчутний.

Інколи вона засинала за своєю книгою. Тоді тато брав її у свої руки, шорсткі й вимазані чорною пастою, і приносив у хату, рум’яну від вогню в старій пічці.

 

— Що тут? — повистромлювали носи зі своєї нірки. Святі небеса, блінчики. Зі шматочками яблук. Ціла гора! Дві руки вхопили по одному, а двері скрип... Не помітила. Параска виклала нову порцію тіста просто на металеву кришку, перевернула, відвернулася, щось собі співаючи. Хоп — масна ручка потягнулася до блінчика. Хоп — ще один зник. Вогонь тріскотів собі жаром зовсім поруч за кахлею, мама пекла блінчики, перевертала, замішувала нове тісто, а гірка не більшала: руки за пічкою знали своє діло.

Про голод

План — одне з найстрашніших слів тих років. Воно означало роботу, голод, виснаження, тотальний контроль, штрафи, спухлі тіла, втрату близьких. План — це скелети людей, які ходили в колгоспи заготовлювати хліб, не маючи й крихти вдома.

Щодня могли прийти спецзагони просто в хату й забрати всі продукти. Спочатку, звісно, узяли свиней із коровою, курей і качок, потім відібрали борщовий набір, домашні запаси борошна та круп, яблука, гриби й кукурудзу. Перепотрошували кожну подушку й солом’яну підстилку, щоб ані горішка, ані яблука не залишилося.

Про кохання

У всіх книжках, які Ніла оберемками тягала з міської бібліотеки, писали про кохання. Ну як — у всіх, крім економіки й бухгалтерського обліку, звісно. А так кохання було всюди: у маленьких оповіданнях, довгих, трохи розтягнутих романах, п’єсах і поезії. Кохання в них приходило раптово, коли на нього геть не чекали, про нього не думали, не лічили дні до його приходу. Просто знали, що колись воно звалиться на них, як свіжий сніг падає з гілок у час відлиги. Ніла ставилася до цього скептично, бо ніколи в житті не бачила нічого подібного. Вона навіть не знала, чи її батьки кохали одне одного, а чи просто звикли.

Та й що важливіше для життя?

Характеристики
Видавництво Лабораторія
Оригінальна назва Жизнєнні історії. історії. Про буденне, любов і трохи солі.
Кількість сторінок 256 (тверда палітурка)
ISBN ISBN 978-617-8299-81-1 (паперове видання) ISBN 978-617-8299-82-8 (електронне видання) ISBN 978-617-8299-83-5 (аудіокнига)
Розміри 120х165 мм (мініформат)
Випусковий(а) редактор(ка) Дзвінка Завалій
Літературний(а) редактор(ка) Марина Лола
Коректор(ка) Руслана Маринич
Макет Олена Білохвост
Технічний редактор Микола Климчук
Художній(я) редактор(ка) Тетяна Волошина
Дизайн обкладинки Анні Кізіма
Автор(ка) Софія Мокій
Коментарі із соц.мереж
Відгуки і рецензії читачів
Маргарита 26.11.2024
"Жизненні історії" - це історія бабусі авторки, про її життя, від дитинства до смерті.

Могло би здатись, що в книзі "нічого особливого", адже така історія, напевно, була майже у кожного з людей того покоління: голод, війна, намагання отримати освіту, тяжка робота, народження дітей, намагання намагання обладнати "свій куточок", намагання купити щось із одягу, із їжі і ще щось відкласти, безкінечна гонка заради виживання.

Але ця книга, на відміну від багатьох книг про другу світову війну, які я нещодавно прочитала, здалось мені дійсно справжньою. Тут на відміну від деяких книг (типу Крістін Генни) я не відчувала, що з мене спеціально намагаються видавити сльозу. Це, напевно і відрізняє автофікшн, чи книги написані на реальних подіях від художніх книг, які штучно сконструйовані: хоч тут і немає сильно закрученого сюжету, проте в таких книгах відчувається справжність.

З цією книгою я прожила ціле життя головної героїні, тут не було прямо сильно трагічних моментів, але все одно історія чіпляла. Чіпляло як головна героїня ховалась від того, щоб її угнали на роботу в Німеччину, як переховувалась в підвалі, як потім пошила куртку із німецького прапора, як все-таки пішла вчитись, як примерзла спиною до ліжка в гуртожитку взимку, бо кімната була без опалення. Зачепило, як героїня все-таки вирішує поїхати працювати в Яремчу, як наважується нарешті купити будинок і бути в ньому господинею.

Чіпляла сила героїні, її енергія, її вибори. Тут є і історія кохання, але вона йде не основною лінією і вона не так щоб дуже щаслива.

Я знову зловила себе на думці, що моєму поколінню жінок все-таки жити легше, якщо порівнювати з поколінням наших мам і бабусь. Коли я читала про моменти холоду і безгрошів'я, то думала, що незважаючи на блекаути і війну зараз мій рівень життя набагато краще, і мені не треба прямо "виживати".

Це та книга, яку би і я хотіла написати. Я вважаю, що такі історії треба записувати кожному, щоб передавати їх далі, бо пам'ять поступово стирається (як в мультику "Коко").

До речі, назва Жизненні історії чомусь натякає на суржик, але його не було в тексті, книга написана доволі літературною мовою, читалося швидко, але були і цікаві описи. Прочитала книгу трохи більше ніж за 2 години, але склалось враження, що читала доволі великий роман - сімейну сагу.

Любов 26.11.2024
Дуже вдячна авторці та видавництву за цю книгу - добру, мудру, життєву, небанальну. Щиро рекомендую до прочитання
kysilyulia 23.07.2024
Неймовірно тепла і водночас болюча історія покоління наших бабусь та дідусів, де всі знайдуть щось своє, рідне та знайоме.

Надзвичайно тішить, що попит на дізнатися більше про свою історію, своїх предків, дарує нам такі чуттєві твори від молодих українських письменниць та письменників. І дебют Софії Мокій цьому приклад.

Після прочитання я гірко подумала, що і я (якби, звісно, вміла так майстерно і водночас просто описувати звичайні речі, як пані Софія) могла б написати про життя своєї бабусі, і зберегти її пам"ять, але, на жаль, у мене не було таких довгих розмов і жизнєнних історій від неї. Тому дуже вдалою тут видається цитата з книги "За перекопом є земля": "...Я можу собі уявити свою родинну історію." Так само і я після прочитання "Жизнєнних історій" я можу уявити собі життя своєї бабусі і стати до неї ще ближчою.

Особливо щемко читати про часи війни, яка вже не здається чимось нереальним і давно минулим, як у дитинстві, а вона ось тут, вона в нас. І ми, як і наші предки, — воєнна молодь, і зараз як ніколи важливо відчувати цю підтримку, силу цих людей, на плечах яких ми стоїмо, які ніби кажуть: "Це вже все було, і ми вистояли, і ви теж зможете".

Читання таких книг надихає, додає сил і допомагає не втратити надію навіть у найскладніші часи.
Наталя 30.05.2024
Захоплююча історія однієї долі, стрімко переносить тебе у нелегкі і одночасно такі близькі часи:))
olyaart13 27.02.2024
Ця книга увірвалась в мій список улюблених і впевнено посіла там своє місце. Прочитала за два вечори не відриваючись. Така маленька книга - а така безмежна глибина. Я і сміялась, і плакала, і співпереживала. Час від часу хотілося сказати головній героїні "сміливіше!" або "подивись, що ти робиш зі своїм життям" "у тебе все вийде". Та слід пам'ятати як жилось в радянські часи, і не завжди ось це "сміливіше" було можливим. Проте потім неочікувано виявляється, що нерозумні вчинки приносили хороший результат.
З анотації я зрозуміла, що це просто історія покоління яке пережило голодомор, війну, колгоспи. Що це про ровесників наших бабусь та дідусів. Ну і назва мені так відгукнулась, здалось це щось віддалено знайоме, але тоді ще не зрозуміла, що саме. Тому книгу обрала можна сказати інтуїтивно.
Та коли відкрила перші сторінки - зрозуміла що це справжня історія життя бабусі авторки. І тому ця розповідь є такою ціною. А ще, коли прочитала, що головна героїня з Вінниччини, як і моя бабуся, коли зустріла в тексті знайомі "домашні" слова, побачила рідні побутові звички - склалось враження ніби мені знову десять, і я в бабусі з дідусем на канікулах
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*