Я не буду додавати анотацію , чи розповідати своїми словами сюжет , бо вже всі знають про цю історію , а більшість і читали . Мені було цікаво , від чого всі так шаленіють по всьому світу , тому теж вирішила прочитати хочаб першу частину .
Мʼяко кажучи це не моя історія . В принципі мені мало дарк романів і подобається . Це не найгірша книга з даного жанру , прочитана мною , але не найкраща . Я не люблю оці історії про поганих хлопчиків , які люблять хороших дівчат . Я не вірю в історії , де 19-річні шмаркачі тримають все місто , і роблять що їм заманеться . В даних випадках «крутелики» їх татусі , а не хлопці школярі .
Можливо в нас різний менталітет . для мене історії про те як школярі вихваляються сексуальними подвигами , посилають вчителів і ні в що не ставлять дорослих , виглядають смішними і фальшивими. .
Мене не вразила любовна історія . Я не люблю поганих хлопчаків, в мене б Майкл би летів далеко і надовго . Я б не сказала , що ця історія прям дуже гаряча , як її описують . Мені сподобалась тільки сцена в парилці, а в цілому навіть дуже все було цнотливо 😂. Я очікувала більше сексу .
Продовжувати читати я не буду цю серію , але в принципі читалось легко . Просто це не моє .
Ріка доволі імпонувала, хоч і закохалася в того, хто є дуже жорстоким. Майкл відкривався дуже повільно і спочатку мені мало подобався та згодом більше розуміла його дії та вчинки. А Деймон відразу не сподобався, можливо в частині про нього я зміню свою думку.
Трохи незрозумілим мені було створення цих Вершників, це було дуже дивно, та і на ці питання були відповіді. Здавалось просто ігри багатих синків, які є жорстокими покидьками, але тут також піднімалась і тема свободи та насильства в сімʼї і чому вони такі стали.
Чудові сцени 18+ захоплювали, а дивитись на боротьбу Майкла між бажанням до Ріко і дружбою, було цікаво. Не сподобалась тільки одна сцена майже вкінці, хто читав зрозуміє.
Мені подобається стиль автора, цікаво було читати про минулі події, які відкривали більше сенсу про суть історії. Дивитись як страждає героїня і як їй мстились було важко, я думала* От малі покидьки* , хоч я і здогадувалась хто ж насправді їх здав. А фінал був доволі неочікуваний.
Якщо Ви шукаєте роман про кохання і щирі почуття, то вам точно не сюди.
Книга сповнена інтриги, гарячих сцен та бажання «зараз ще один розділ і все». Спойлер: скоріше за все одним розділом Ви точно не обійдетесь.
Чим вирізняється цей роман серед інших даркроманів? Пенелопі Дуглас вдалось створити героїню, яка може за себе постояти. Так, цикл романів «Диявольська ніч» розповідає про 4 друзів, але я захопилась героїнею. І я можу пояснити чому. Ріка – дівчина, яка не потребує чужої підтримки. І це дивує, адже ми звикли: головний герой – коханець-рятівник, а героїня – жертва, якій обов’язково загрожує небезпека і лише коханий може її врятувати. Еріка ж не про це. Дівчина спокійно дивиться в очі всім неприємностям і важким ситуаціям.
Однак це не значить, що у романі немає недоліків. Зокрема мені не вистачило розвитку подій, коли хлопці дізнались правду про злив відео. А саме про того, хто його виклав. Не вистачало рефлексії та можливо звичайних вибачень?
Загалом враження від книги класні. Тому якщо Ви любите такий вид романів – Вам однозначно сподобається. Чого тільки вартує сцена у сауні (тут теж має бути смайлик вогника, але я його використала вже вище).
Четвірка багатих дітей впливових батьків раз на рік, на Гелловін, влаштовують в містечку «Содом і Гоморру». Усі знають хто це, але хлопці надягають маски, і так їм вдається уникнути покарання.
І от, три роки тому, хлопці впустили Еріку в свою компанію, але та ніч Гелловіну пішла не за планом.
Троє з чотирьох хлопців потрапили у вʼязницю.
І от пройшло три роки, «Вершники» знову в повному складі і готові помститися тій, через кого вони стільки часу провели за ґратами.
Але чи готовий Майкл зруйнувати життя тієї, яку кохає заради своїх друзів.
Це було виснажливо.
Книга викликає дуже багато негативних емоцій.
Чому ж я не поставила книзі дуже погану оцінку?
Бо книга дуже читабельна. Не дивлячись на всю дичину, мені треба було зрозуміти, за що ж хлопці так знущаються з Еріки.
Ну і окрема зірка за Кая (хоча сцена в сауні мене вбила).
У мене немає великого бажання наразі продовжувати цю серію. Можливо, колись я почитаю книгу про Кая. Але точно про Деймона і Вілла читати не буду - вони занадто відбиті.
І по факту, що б тут не відбувалося, це любовні романи, де в кінці головні герої знаходять свої половинки.
Але після всього того, що ці хлопці творять на сторінках цих книг - вони не заслуговують на «щасливий кінець».
Не можу я це толерувати.
Ще книга була занадто затягнута.
А за епілог взагалі мовчу, це було жахливо.
Почну з головного: Майкл. Ну, це окрема історія. Він, схоже, вирішив, що "поганий хлопець" — це його суперсила. І ось я читаю, і розмірковую, коли ж він візьме паузу, щоб хоч трохи подумати, що можна бути поганим, але не повним психопатом? Я розумію, у нього є амбіції зруйнувати життя дівчини, але це вже занадто. А ще цей момент, коли вони намагаються зробити Майкла страшенно привабливим через його токсичну поведінку... серйозно? Це що, сучасний спосіб сказати: "Я тебе люблю, тому погрожую тобі"?
Еріка... Ох, Еріка. Дівчина, може, треба було просто виїхати в інше місто? А то знаєте, відносини, які починаються з того, що тебе переслідують, рідко закінчуються добре. Але ні, вона у нас сильна і непохитна, вирішує залишитися. Певно, щоб дати Майклу можливість проявити всі свої "таланти" з помсти.
Ще трохи про сюжет. Якщо ви шукаєте логіку — ні, не знайдете. Можливо, намагались у якийсь момент, але таке враження, що хтось вирішив кинути це діло і просто насолоджуватися божевіллям. Це як дивитися той самий серіал на Netflix, від якого не можеш відірватися, хоч і знаєш, що сюжет тримається на шпильках і примарах минулого. Але ти дивишся далі і... не зізнаєшся нікому.
Підсумок: якщо вам до душі книги з героями, яких водночас хочеться обійняти і штовхнути з обриву, то Зіпсований ідеально підійде. А якщо ви ще й шанувальник загадкових масок і темних коридорів — ну що ж, ласкаво просимо до клубу.