Почну з головного: Майкл. Ну, це окрема історія. Він, схоже, вирішив, що "поганий хлопець" — це його суперсила. І ось я читаю, і розмірковую, коли ж він візьме паузу, щоб хоч трохи подумати, що можна бути поганим, але не повним психопатом? Я розумію, у нього є амбіції зруйнувати життя дівчини, але це вже занадто. А ще цей момент, коли вони намагаються зробити Майкла страшенно привабливим через його токсичну поведінку... серйозно? Це що, сучасний спосіб сказати: "Я тебе люблю, тому погрожую тобі"?
Еріка... Ох, Еріка. Дівчина, може, треба було просто виїхати в інше місто? А то знаєте, відносини, які починаються з того, що тебе переслідують, рідко закінчуються добре. Але ні, вона у нас сильна і непохитна, вирішує залишитися. Певно, щоб дати Майклу можливість проявити всі свої "таланти" з помсти.
Ще трохи про сюжет. Якщо ви шукаєте логіку — ні, не знайдете. Можливо, намагались у якийсь момент, але таке враження, що хтось вирішив кинути це діло і просто насолоджуватися божевіллям. Це як дивитися той самий серіал на Netflix, від якого не можеш відірватися, хоч і знаєш, що сюжет тримається на шпильках і примарах минулого. Але ти дивишся далі і... не зізнаєшся нікому.
Підсумок: якщо вам до душі книги з героями, яких водночас хочеться обійняти і штовхнути з обриву, то Зіпсований ідеально підійде. А якщо ви ще й шанувальник загадкових масок і темних коридорів — ну що ж, ласкаво просимо до клубу.