Зникнення аптекарки

Отже, Зникнення аптекарки. Це той випадок, коли ідея звучить настільки чудово, що хочеться негайно поринути в книгу, але на виході залишає відчуття недосказаності. Якщо ви сподіваєтеся на темний, глибокий історичний трилер, наповнений таємницями та отрутами, то, на жаль, книга не виправдає всіх очікувань.

Почну з позитивного — сама концепція отруйниці-аптекарки, яка допомагає жінкам мститися кривдникам, просто бомба. Це справді той гачок, на який я з радістю купилася. Нелла, аптекарка XVIII століття, має потенціал стати одним із тих персонажів, яких не забуваєш. Але ось у чому проблема — її лінія недостатньо розкрита. Замість того, щоб більше заглибитися в її мотивацію, життя і складні моральні дилеми, книга лише ковзає по поверхні. Весь цей потенціал залишається недовикористаним, і коли я вже думала, що ось-ось почнеться справжня драма, історія робила крок назад.

Сучасна частина сюжету з Кароліною... Ой, це було складно. Чесно кажучи, мені ця лінія здалася зайвою. Кароліна намагається втекти від своїх проблем через "розкопування минулого", але її особиста криза і пошуки себе виглядають як типова історія з жінкою середнього віку, яка втомилася від свого чоловіка і намагається знайти новий сенс життя. Це вже було в сотнях інших книг, і це не додало нічого нового чи свіжого до загальної історії. Її лінія була настільки передбачуваною і позбавленою глибини, що мені хотілося швидше повернутися до аптекарки та її отрут.

Ще один момент — сама інтрига з отруєннями не настільки складна чи заплутана, як могла б бути. Всі таємниці розгадуються досить легко, і немає того відчуття напруги, коли ти б'єшся над кожним шматочком пазлу. Книга намагається бути і трилером, і історичною драмою, і романом про жіночу силу, але в підсумку жоден з цих елементів не розкривається повністю. Все здається трохи недокрученим.

І ще — Лондон XVIII століття? Де його атмосфера? Я очікувала поринути в цей брудний, загадковий світ, де темні вулиці і таємні змови під кожним кутом, але в книзі цього майже немає. Лондон тут більше як тло, а не повноцінний персонаж, і це теж знизило загальне враження.

Отже, якщо коротко: Зникнення аптекарки— це цікавий задум, який, на жаль, не дотягнув до свого потенціалу. Я би порадила її як легке читання для тих, хто хоче зануритися в історичну загадку, але якщо ви шукаєте складний трилер або глибоке дослідження характерів — це не тут.

Книга написана, як зараз модно, в двох часових відрізках.

Перший - це вісімнадцяте століття, і головна героїня тримає крамницю зілля та настійок. І вона допомагає жінкам отруювати своїх кривдників.

Друга часова лінія - це наша сучасність, де головна героїня приїздить до Лондона і починає розслідувати таємниці минулого.
Вона мала б святкувати річницю весілля зі своїм чоловіком, але якось так вийшло, що копається в лондонському бруді, щоб знайти якісь пам‘ятки минулого.
І таки знаходить дивну пляшечку, яка зв‘язує її з аптекаркою, яка виготовляла страшні отрути в старовинному Лондоні.

Книга не затримується довго в пам‘яті.
Я її прочитала декілька днів тому, і вже багато чого вивітрилося з пам‘яті.

Я не зрозуміла в чому суть книги.
Вона одноразова і не несе в собі чогось важливого.
І навіть не несе, для мене особисто, ніякого розважального характеру.

Авторка намагался підняти тему подружньої зради. Але ця тема з однієї сторони рухала сюжет, а з іншої зовсім не розкрита.

Книга ні про що.

Багатообіцяюча історія, яка не вдалася.

"Зникнення аптекарки" оповідь йде одразу в двух часових проміжках: у 18 столітті ми зустрічаємо Неллу, аптекарку, яка десятиліттями виготовляла отруту. Жінки приходять до неї, коли їм більше нікуди звернутися, і вона пропонує їм спосіб вбити свої проблеми. Коли молода дівчина на ім’я Еліза заходить до її магазину, це запускає ланцюг подій, з яких немає шляху назад. У сьогоденні ми також слідкуємо за любителькою історії Керолайн, яка відпочиває в Лондоні та досліджує аптекаря багатовікової давності, але її історія це полишена кар'єра в обмін на "щасливий" шлюб, який не вдався.

Задумка топ, я б і фільм/серіал би дивилася (ніби готується екранізація, до речі), але ні, це було нудно, нудно, нудно. Минуле ще місцями цікаво, а сучасність то тягнулася, то бігла нестримним потоком, і від того ставала ще нуднішою.

Для мене це той випадок, коли книга надобіцяюча і недотягнута. Я очікувала таємниці та інтриги, темряви, саспенсу, магічного реалізму. Але нічого з цього не сталося, тому що книга на 100% історична фантастика, і вона була не дуже цікава.