Не підготовленому читачеві на перший погляд може здатись, що цей світ - суцільні рожеві поні. Проте, це не так. І чим далі ми з головними героями опускаємось в Безодню, тим підвищується рівень триндецю, який ми бачимо. На цій манзі не даремно стоїть позначка +18, ой не даремно. Рівень жесті іноді на стільки високий, що мозок часто перегружається від усвідомлення того, що тільки що побачив. Також манґака часто грається на неоднозначних сценах. Дуже неоднозначних. Він взагалі любить ходити на грані і бити читача під дих. В першому томі цього не багато, тому майте на увазі.
Але разом з тим - це чудова історія! Ти стаєш одним цілим з головними героями і щиро співпереживаєш їм. Та що там, що аніме, що манґа місцями викликають сльози - на стільки вона шкребе по душі*-*
Мальовка тут - моє захоплення! Окремі фрейми - хоч на стіну вішай в рамочці! Я до читання манґи чомусь думав (дивлячись на скріншоти), що вона має досить акварельний, розпливчастий стиль. Але в живу вона виглядає чітко та дуже якісно! Промальовка елементів - на високому рівні! Не дарма вона часто входить в невеликі топи по цим параметрам! А ще вона досить об'ємна! Тобто, 160 сторінок - це наче і мало, але якщо порівняти з деякими історіями на 190+ сторінок, то "Безодня" їх переграє. Чи то кількість фреймів грає роль чи сама історія, але вона сприймається саме так. Читаєш і читаєш, а вона не закінчується. І це класно!
Щиро раджу цю манґу (та аніме), але людям, які не переносять насильства, краще до неї, мабуть, не заглядати.