Відгуки і рецензії читачів
28.11.2025
Третя книга з підциклу про Тіфані Болячку.
Час іде, і Тіфані уже “майже тринадцять”. Вона і далі опановує відьовську науку у горах, цього разу у тітоньки Зрадоньки. Тіфані навчається у неї ото уже три місяці, тоді як інші дівчата тікали після першої ж ночі.
Одного разу тітонька Зрадонька бере Тіфані у темний ліс, аби подивитися на Темний моріс - танок, що віщує прихід зими. Вона наказала дівчинці мовчати і не рухатися, хай там що, то Тіфані не стрималася, і ноги самі (от правда-правда) понесли її у танок. І дівчинку побачив Зимар. І закохався, як може закохатися дух і уособлення зими. І з того часу він намагається зрозуміти, що значить бути зробленим з “людскості”.
А от у Тіфані набагато більше клопоту. Вона стала в танок з зимарем, мимоволі перебравши на себе роль Літа, і тепер поступово в ній починають проявлятися риси, притаманні духу весни і розквіту. А ще померла тітонька Зрадонька (мабуть, тому що їй було сто тринадцять років) і Роланд припинив писати після листа про бал і принцесу, що показувала йому свої акварелі, і…
Та Нак Мак Фіґлі все перевернуть догори дригом, аби допомогти своїй “великій відьмоньці”. І в цьому їм допоможе Горацій. “Про ланкрські блакитні сири завжди подейкували, що вони прямо живі, а Тіфані була найкращою у сироварінні, тож…”. Горацій справді був живим блакитним сиром, спраглим до пригод (можливо, саме з Горація “ростуть ноги” живої закваски Боба Т.Кінгфішер). І він гарно вписався у ватагу малолюдців (вони йому навіть кілт справили).
Більшу частину книги я просміялася, чи не половину - зачитувала вголос для родини. Сер Тері - неперевершений, як завжди! Знімаю свого капелюха.
Час іде, і Тіфані уже “майже тринадцять”. Вона і далі опановує відьовську науку у горах, цього разу у тітоньки Зрадоньки. Тіфані навчається у неї ото уже три місяці, тоді як інші дівчата тікали після першої ж ночі.
Одного разу тітонька Зрадонька бере Тіфані у темний ліс, аби подивитися на Темний моріс - танок, що віщує прихід зими. Вона наказала дівчинці мовчати і не рухатися, хай там що, то Тіфані не стрималася, і ноги самі (от правда-правда) понесли її у танок. І дівчинку побачив Зимар. І закохався, як може закохатися дух і уособлення зими. І з того часу він намагається зрозуміти, що значить бути зробленим з “людскості”.
А от у Тіфані набагато більше клопоту. Вона стала в танок з зимарем, мимоволі перебравши на себе роль Літа, і тепер поступово в ній починають проявлятися риси, притаманні духу весни і розквіту. А ще померла тітонька Зрадонька (мабуть, тому що їй було сто тринадцять років) і Роланд припинив писати після листа про бал і принцесу, що показувала йому свої акварелі, і…
Та Нак Мак Фіґлі все перевернуть догори дригом, аби допомогти своїй “великій відьмоньці”. І в цьому їм допоможе Горацій. “Про ланкрські блакитні сири завжди подейкували, що вони прямо живі, а Тіфані була найкращою у сироварінні, тож…”. Горацій справді був живим блакитним сиром, спраглим до пригод (можливо, саме з Горація “ростуть ноги” живої закваски Боба Т.Кінгфішер). І він гарно вписався у ватагу малолюдців (вони йому навіть кілт справили).
Більшу частину книги я просміялася, чи не половину - зачитувала вголос для родини. Сер Тері - неперевершений, як завжди! Знімаю свого капелюха.
26.12.2024
Зимар - Террі Пратчетт. Не втомлюсь повторювати, що серія про відьом могла бути добрячим жахастиком. Таким, що читаєш і кішки від страху інеєм покриваються. Але метр гумористичного фентезі натомість зробив їх надзвичайно іронічними. Конкретно ця частина мені не сильно, щось сподобалась. Не скажу, що не було нецікаво. Але якось сам Зимар для мене був прописаний якось не дуже. Щось не повірила я тим діям. Але знову ж таки, те що для Пратчетта нормально, для інших - верх письменницького стилю. Тому обов'язково читайте.
Тіфані Болячка, живе та навчається у пані Зрадоньки. Досить колоритної відьми з якою довше пару днів ніхто не може вжитися. Проте дівчина з Крейдокраю не зі слабкодухих і ось уже три місяці намагається привести до виду людського повністю чорну хатинку старої леді. Аж ось вони вирушають на танці. Танці в яких не можна брати участі, в яких можна лише дивитись. Але ж коли хоч раз якийсь підліток слухав старших? Та ніколи. То ж і Тіфані не дослухалась до порад і влізла в танок. Через що напоролась на зайву увагу від самого Зимаря - втілення морозів та снігу. То ж, можливо, ця книга не про пригоди, а про що дітям варто хоч іноді слухати дорослих?
Тіфані Болячка, живе та навчається у пані Зрадоньки. Досить колоритної відьми з якою довше пару днів ніхто не може вжитися. Проте дівчина з Крейдокраю не зі слабкодухих і ось уже три місяці намагається привести до виду людського повністю чорну хатинку старої леді. Аж ось вони вирушають на танці. Танці в яких не можна брати участі, в яких можна лише дивитись. Але ж коли хоч раз якийсь підліток слухав старших? Та ніколи. То ж і Тіфані не дослухалась до порад і влізла в танок. Через що напоролась на зайву увагу від самого Зимаря - втілення морозів та снігу. То ж, можливо, ця книга не про пригоди, а про що дітям варто хоч іноді слухати дорослих?