- Книги
- Всі автори
- Андрій Тараненко
Андрій Тараненко
Український художник, публіцист, режисер, фотограф, куратор виставок, присвячених сучасному мистецтву. Співавтор видання «Стилі українського мистецтва ХХ століття: ар-нуво, ар-деко, авангард».
Андрій Тараненко — український художник, історик мистецтва, куратор, фотограф і режисер. У книжці «Шкіра. Недописана історія», написаній із дерматологом Юрієм Андрашком, він досліджує культурне сприйняття тіла. В ілюстрованому виданні «Стилі українського мистецтва ХХ століття» працює з порівнянням творів і архітектури.
Андрій Тараненко від вітража до кураторства й кіно
Тараненко народився 1971 року. 1989-го здобув фах художника-вітражиста у Львівському вищому професійному художньому училищі. У 1992–1997 роках навчався історії й теорії мистецтва в Київській академії мистецтв. Така траєкторія поєднала роботу з матеріалом і вивчення історії образів. Надалі Тараненко очолював Асоціацію «Нове мистецтво» та працював в Інституті сучасного мистецтва в Одесі.
Курував виставки в Україні та за кордоном, зокрема у Празі, Торонто й Варшаві. Працював редактором, публікував матеріали про сучасне мистецтво й виступав із лекціями в PinchukArtCentre. Серед його сценарних і режисерських проєктів — «Пінзель: Сім ключів» та «Нікталогія». У книжках він так само переносить увагу між мистецькими формами, наприклад від архітектури до живопису або від зображення тіла до способів його пояснювати.
«Шкіра» та книжка про стилі українського мистецтва ХХ століття
У Шкірі. Недописаній історії Тараненко та Юрій Андрашко розглядають шкіру як орган чуття і як носій культурних значень. Згадки про ритуали й уявлення, за якими шкірні захворювання вважали карою, ставлять медичну тему в історичний контекст. Діалоги між співавторами дають почути, як дерматолог та історик мистецтва по-різному формулюють питання про той самий досвід.
У виданні Стилі українського мистецтва ХХ століття: ар-нуво, ар-деко, авангард Тараненко працював разом з Іриною Магдиш і упорядником Дмитром Горбачовим. Книжка показує мистецькі напрями в зіставленнях. Наприклад, сусідство вокзалів у стилях ар-нуво й ар-деко допомагає помітити відмінності в оздобленні та композиції. Сецесійний і футуристський пейзажі дають іншу пару для порівняння. Видання підійде тим, хто хоче навчитися розрізняти українські модерністські форми на конкретних зображеннях. «Шкіра» відкриває інший напрям роботи Тараненка, де візуальна культура стає частиною розмови про тіло.