Додаток для аудіо та електронних книг Librarius - icon
App Store - icon Google Play - icon
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Увага! Наразі терміни відправки замовлень можуть бути довшими, ніж зазвичай.

Катажина Боні

4.0
Катажина Боні

Польська письменниця та репортерка, яка пише про травми, втрати, горе та надію.

Катажина Боні (Katarzyna Boni) — польська письменниця й репортерка. У «Ґанбаре! Майстеркласі із вмирання» вона розповідає про Японію після землетрусу, цунамі й аварії на Фукусімі 2011 року. Інші її книжки присвячені сирійським біженцям і мешканцям індійського міста-експерименту Ауровіля. У кожному випадку Боні бере суспільну подію або ідею й шукає людей, які можуть пояснити, як вона змінює їхні будні.

Від школи репортажу до історій про спільноти

Боні вивчала культурологію у Варшавському університеті й соціальну психологію в SWPS та закінчила Польську школу репортажу. Публікувалася в «Pismo», «Duży Format», «Magazyn Książki» та виданнях про подорожі. Досвід тривалих поїздок до Японії, Індії й країн Південно-Східної Азії дав їй можливість повертатися до місць та історій, які цікавили її довше за новинний цикл.

У репортажі «Kontener», написаному разом із Войцехом Тохманом, автори зосередилися на долях сирійських біженців. У книжці «Auroville. Miasto z marzeń» Боні дослідила засноване в Індії міжнародне поселення, учасники якого хотіли вибудувати новий спосіб співжиття. Тут її цікавить повсякденна робота, потрібна, щоб перетворити утопічний задум на житло, правила і стосунки між людьми. За «Ауровіль» вона отримала репортажну відзнаку Nagroda Magellana.

Як написано «Ґанбаре! Майстерклас із вмирання»

У «Ґанбаре! Майстеркласі із вмирання» Боні рухається від розповідей про 11 березня 2011 року до історій про життя після катастрофи. Один із образів книжки — «телефон на вітрі». Людина заходить у кабінку й говорить у слухавку, яка не під’єднана до мережі. У репортажі цей предмет має практичне значення для тих, хто хоче звернутися до загиблого й шукає місце для такої розмови.

Авторка чергує свідчення з описом місць, речей і звичаїв. У цьому монтажі стає помітно, як по-різному люди переживають відсутність тіла, втрату дому або неможливість повернутися туди, де вони жили. Згодом Боні допомогла впровадити в Польщі проєкт «Телефон на вітрі» та майстерні, присвячені розмові про вмирання. Книжка отримала польську літературну премію «Gryfia» у 2017 році й була номінована на премію імені Ришарда Капусцінського. З неї варто почати, якщо цікаво, як репортаж може передати тривалі наслідки катастрофи через спостереження за окремими людськими життями.

Дата народження 22.03.1982
Нагороди 2017 рік — Nagroda Literacka Gryfia, 2020 рік — номінація на Європейську премію преси , 2020 рік — номінація на премію Grand Press у категорії «Журналістика» за статтю Już za momencik, яка вийшла в журналі Ksiazki.
Соціальні мережі
Лабораторія доставить безкоштовно замовленнявід 999 грн Новою поштоюі від 500 грн Укрпоштою