Відгуки і рецензії читачів
28.10.2025
Час зовсім не лікує ран. Сам по собі він не має цілющих властивостей. Єдине, що він може, – це минати. Від нас залежить, як ми його використовуємо.
Ця книга дуже емоційна — вона порве ваше серце на шматки, виверне душу назовні, і буде довго відлунювати німим криком. Ви не побачите тут типового “kawaii” феномену, смачних мочі, суші та милих цуциків чи що там ще ми знаємо про типову Японію.
Тут буде плекання природи, повага до духів, землетруси, цунамі, ядерні бомби, вибухи, втрачання, одужання, забування, очищення і знову будування.
Я одночасно хочу вам розказати все-все, але тоді, думаю, не зможу зупинитись і одночасно хочу просто сказати “читайте цю книгу” (а в мене таке рідко буває ?). Книга написана у стилі репортажів і я довго відкладала її прочитання, бо думала, що це буде щось занадто “нонфіківське”, занадто наукове, але авторка так майстерно поєднала факти та емоції, що я під неймовірними враженнями. Наратив Боні ніби і безоціночний, але такий бережний та чуйний.
«Ґанбаре!» — це фраза, яка у вільному перекладі означає, що в житті немає часу на надмірні сентименти та оглядання назад, і треба просто рухатися вперед і не озиратися назад.
Часом ґанбаре! мотивує тебе до дій. Часом, коли чуєш ґанбаре!, почуваєшся дуже самотньо.
Зроби все, що у твоїх силах! Тримайся! Борися!
Вкінці мене збило з ніг те, що “Майстерклас із вмирання” – це ніяк не гарна назва для книги про націю, яка звикла до гіпотетичного настання смерті у будь-який момент, у Японії справді існують такі майстеркласи.
В Японії ви можете спланувати свою смерть навіть у підлітковому віці, щоб жити спокійно і насолоджуватись життям. Є можливість відвідати ярмарки смерті; зробити світлину в труні з ліловою або гавайською оббивкою всередині; запланувати мейли для рідних та близьких після того, як помрете; підписка на сервіс, який видалить ваші дані після смерті (всього за 2 бакси на місяць) і відвідати майстерклас, де людина переживає унікальний досвід власного вмирання.
Що мені подобається у Азійській культурі – це те, що якщо для пересічного європейця метафізика та філософія, пов’язана зі смертю, обмежується похороном, оплакуванням померлого чи відвідуванням цвинтаря на свята, то для мешканців Азії смерть і померлі переплітаються зі світом живих майже в кожну мить повсякденного життя.
Не хочу писати більше. Для мене це був радше досвід, ніж читання. Стільки страждань, втрат, болю, жорстокості та героїзму не вміститься у відгук, навіть якщо частина з цього помістилась в книгу. Але якщо добре подумати, то цей Майстерклас з вмирання запалив всередині мене бажання жити.
Ця книга дуже емоційна — вона порве ваше серце на шматки, виверне душу назовні, і буде довго відлунювати німим криком. Ви не побачите тут типового “kawaii” феномену, смачних мочі, суші та милих цуциків чи що там ще ми знаємо про типову Японію.
Тут буде плекання природи, повага до духів, землетруси, цунамі, ядерні бомби, вибухи, втрачання, одужання, забування, очищення і знову будування.
Я одночасно хочу вам розказати все-все, але тоді, думаю, не зможу зупинитись і одночасно хочу просто сказати “читайте цю книгу” (а в мене таке рідко буває ?). Книга написана у стилі репортажів і я довго відкладала її прочитання, бо думала, що це буде щось занадто “нонфіківське”, занадто наукове, але авторка так майстерно поєднала факти та емоції, що я під неймовірними враженнями. Наратив Боні ніби і безоціночний, але такий бережний та чуйний.
«Ґанбаре!» — це фраза, яка у вільному перекладі означає, що в житті немає часу на надмірні сентименти та оглядання назад, і треба просто рухатися вперед і не озиратися назад.
Часом ґанбаре! мотивує тебе до дій. Часом, коли чуєш ґанбаре!, почуваєшся дуже самотньо.
Зроби все, що у твоїх силах! Тримайся! Борися!
Вкінці мене збило з ніг те, що “Майстерклас із вмирання” – це ніяк не гарна назва для книги про націю, яка звикла до гіпотетичного настання смерті у будь-який момент, у Японії справді існують такі майстеркласи.
В Японії ви можете спланувати свою смерть навіть у підлітковому віці, щоб жити спокійно і насолоджуватись життям. Є можливість відвідати ярмарки смерті; зробити світлину в труні з ліловою або гавайською оббивкою всередині; запланувати мейли для рідних та близьких після того, як помрете; підписка на сервіс, який видалить ваші дані після смерті (всього за 2 бакси на місяць) і відвідати майстерклас, де людина переживає унікальний досвід власного вмирання.
Що мені подобається у Азійській культурі – це те, що якщо для пересічного європейця метафізика та філософія, пов’язана зі смертю, обмежується похороном, оплакуванням померлого чи відвідуванням цвинтаря на свята, то для мешканців Азії смерть і померлі переплітаються зі світом живих майже в кожну мить повсякденного життя.
Не хочу писати більше. Для мене це був радше досвід, ніж читання. Стільки страждань, втрат, болю, жорстокості та героїзму не вміститься у відгук, навіть якщо частина з цього помістилась в книгу. Але якщо добре подумати, то цей Майстерклас з вмирання запалив всередині мене бажання жити.
15.09.2025
Розповідь про країну, яка постійно переживає різні катаклізми. Японія - не просто країна, а люди, які в ній живуть.
В такому стилі я ще книг не читала! Доволі цікаво, у форматі репортажу та так видовищно! Автор настільки занурює у світ Японії, де дуже часто стаються землетруси та цунамі, що читач наче дійсно прожив ці всі моменти.
Страх та смерть, а ще виживання і звикання - до цього звикають всі. Навіть стають драйверами, щоб знайти близьких у воді. Нам показують як японці долають травми та борються з втратами, книга доволі болюча та гірка. Час не лікує, але він просто відволікає. Дуже емоційна та хвилююча історія, яка надовго запамʼятається.
В такому стилі я ще книг не читала! Доволі цікаво, у форматі репортажу та так видовищно! Автор настільки занурює у світ Японії, де дуже часто стаються землетруси та цунамі, що читач наче дійсно прожив ці всі моменти.
Страх та смерть, а ще виживання і звикання - до цього звикають всі. Навіть стають драйверами, щоб знайти близьких у воді. Нам показують як японці долають травми та борються з втратами, книга доволі болюча та гірка. Час не лікує, але він просто відволікає. Дуже емоційна та хвилююча історія, яка надовго запамʼятається.