- Книги
- Всі автори
- Катерина Гольцберг
Катерина Гольцберг
Українська авторка, публіцистка, дитяча та сімейна психологиня, Президентка Асоціації дитячих аналітичних психологів та експертка.
Катерина Олександрівна Гольцберг — українська дитяча й сімейна психологиня, авторка книжок «Я іду до психолога» і «Легке дитинство». Вона пояснює професійні поняття через запитання, які читач може поставити сам. У першій книжці її співрозмовник — підліток, який розмірковує про консультацію. У другій — дорослий, котрий щодня ухвалює рішення щодо дитини і хоче зрозуміти, як на них впливають його власні звички.
Катерина Гольцберг у сімейному консультуванні та освіті
У 2003 році Гольцберг здобула ступінь магістра психології й почала приватну практику. Вона працювала у медичній мережі «Добробут», а з 2016 року — у Центрі дистанційної освіти «Оптіма». З 2018 року очолює Професійну асоціацію дитячих аналітичних психологів. У своїй роботі поєднує консультації для родин, методичні матеріали для педагогів і семінари. Серед тем таких занять — тривожність, шкільна успішність, мотивація до навчання та протидія булінгу.
Гольцберг пише для медіа про виховання й сімейні стосунки та обстоює ненасильницьку комунікацію. У книжках це видно за вибором ситуацій: спочатку авторка відтворює знайому розмову або сварку, а далі розбирає, чого її учасники могли прагнути. Дорослі в такому прикладі також стають предметом спостереження. Їхня втома, різні уявлення про правила чи розбіжності з бабусями й дідусями впливають на те, як саме вони відповідають дитині.
Чим різняться «Я іду до психолога» і «Легке дитинство»
Книжка «Я іду до психолога» відповідає на запитання, які виникають до першого візиту. Гольцберг пояснює, із чого може початися розмова, що таке запит і чому під час вибору фахівця важливо звернути увагу на формат зустрічей. Текст розрахований передусім на підлітків. Він дає читачеві словник для розмови про допомогу і зменшує невизначеність, коли людина вперше опиняється в незнайомій ситуації.
У «Легкому дитинстві. Як навчитися бути батьками-гедоністами» Гольцберг переходить до щоденних суперечок: поведінки на майданчику, перегляду мультиків, дитячих істерик і ролі няні чи бабусі. Короткі розділи побудовано навколо запитань батьків. За такої форми зручно спочатку знайти близьку ситуацію, а потім порівняти її з іншими прикладами, де теж доводиться узгоджувати правила й потреби кількох людей.