- Книги
- Всі автори
- Катя Бльостка
Катя Бльостка
Катя Бльостка — «матера» чотирьох синів, блогерка. Народилась і виросла в смт Гоща Рівненської області. У 2014-му переїхала у США.
Катя Бльостка, також відома як Катерина Баррел, — українська блогерка й письменниця. Вона починала з коротких дописів про виховання дітей і побут родини у США. «Матера вам не наймичка» виросла з цього матеріалу, а в «Так тобі й треба» й «Не дивись на мене так» Бльостка змінює форму. Перша книжка про стосунки спирається на спогади, а друга дає голос вигаданій героїні, яка має дбати про близьких після смерті батька.
Катя Бльостка від Гощі до блогу про родину
Бльостка виросла в Гощі на Рівненщині. У Київському національному університеті культури і мистецтв вивчала міжнародний туризм, а 2014 року переїхала до США. У листопаді 2019-го почала регулярно публікувати в Instagram тексти про материнство, партнерство й родинні будні. Досвід виховання чотирьох синів дав їй багато матеріалу для коротких сцен, у яких бажання встигнути все стикається з потребою в допомозі чи відпочинку.
Перша книжка вийшла 2021 року, а друга — 2024-го. Бльостка зберігає в книжках розмовну мову й самоіронію блогу. Слово «матера» у її назві працює як частина авторського голосу. Воно дає змогу описувати сімейні суперечки й клопоти без офіційної дистанції. За жартом часто стоїть конкретне запитання про те, хто планує, доглядає або домовляється, поки решта вважає цю роботу простою.
З якої книжки Каті Бльостки почати
«Матера вам не наймичка, або Чому діти це... Прекрасно» підійде для знайомства з її текстами про щоденне материнство. У «Так тобі й треба, або Чому в стосунках варто обирати себе» більше місця отримують особисті рішення в парі. Авторка звертається до ситуацій, у яких звичка поступатися або мовчати стає частиною домовленості, якої люди ніколи прямо не обговорювали.
У каталозі Лабораторії також представлено «Не дивись на мене так». У цьому романі Аня вимагає пояснення в Бога, і той вирішує рік прожити поруч із нею в людському тілі. Робота в київській книгарні, родинні справи й звичайні розваги стають для нього способом дізнатися, що люди очікують одне від одного. Якщо в мемуарній прозі Бльостка коментує власні рішення з відстані, то тут показує Аню в момент, коли вона ще не знає, скільки обов’язків готова брати на себе.