- Книги
- Всі автори
- Сергій Сингаївський
Сергій Сингаївський
Сергій Сингаївський – український письменник та перекладач.
Сергій Сингаївський — український письменник і перекладач з англійської та на англійську мову, автор роману «Дорога на Асмару». У його прозі досвід українського військового перекладача в Африці пов’язаний із темами державного насильства, голоду, особистої відповідальності та прихованої родинної історії. Реально пережиті автором події стали матеріалом художнього твору з двома часовими лініями.
Перекладацька робота та досвід Ефіопії
Сингаївський народився 1957 року в Києві та навчався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. Працював на радіо, у видавництві «Дніпро», готував матеріали для англомовного журналу «Юкрейн». Його перекладацький доробок охоплює художню прозу та монографії про українське мистецтво; серед перекладених англійською творів — «Вершники» Юрія Яновського й «Посол Урус-Шайтана» Володимира Малика.
У 1984–1987 роках він служив військовим перекладачем транспортного загону в Ефіопії. Там став свідком голоду й воєнного протистояння, зокрема боротьби за незалежність Еритреї. На університетській зустрічі 2018 року автор прямо пов’язував ці події з майбутнім романом. Перші нотатки та оформлення книжкового задуму відділяли від публікації десятиліття.
«Дорога на Асмару» вперше вийшла у видавництві «Кліо» 2016 року. Оновлене видання з’явилося в «Коморі» 2023-го. Це різні видання одного роману, а не дві окремі книжки. Довга робота над текстом дозволила поєднати безпосереднє свідчення з пізнішою перспективою людини, яка переосмислює власну участь у радянській системі.
«Дорога на Асмару»: війна, голод і родинна таємниця
В африканській частині «Дороги на Асмару» головним героєм стає Андрій Волинський, українець-перекладач у складі радянської місії. Він зіставляє офіційне пояснення допомоги з реальними подіями навколо. Гуманітарна катастрофа постає перед ним також наслідком політичних рішень, а службова роль вимагає визначити власну відповідальність за побачене.
Інша сюжетна лінія розгортається в Україні перед змінами 2010-х років. Молодий киянин Микита шукає правду про батька та власне походження. Його розслідування повертає до попереднього покоління й поступово з’єднує дві історії. Пошук родинної правди стає способом осмислити спадщину замовчування, з якою живе наступне покоління.
Роман включає історії кохання, але їх неможливо відокремити від війни та державного втручання в людське життя. Для знайомства з Сингаївським як прозаїком ця книжка показує, як перекладацький досвід і спостереження чужої війни перетворюються на розмову про українську ідентичність та моральний вибір.