- Книги
- Всі автори
- Софія Яблонська
Софія Яблонська
Українська і французька письменниця, мандрівниця, журналістка, фотографка, захисниця прав жінок, яка здійснила подорож навколо світу. Стала однією з перших жінок-документалісток, які подорожували світом з кінокамерою. Її творчість охоплює подорожні нариси, фотографії та кінорепортажі, які відображають життя та культуру різних народів.
Софія Яблонська (1907–1971), у французьких джерелах Sophie Jablonska-Oudin, — українська письменниця, мандрівниця, фотографка й кінодокументалістка. Її книжки «Чар Марокка», «З країни рижу та опію» та «Далекі обрії» виросли з подорожей міжвоєнних десятиліть. Авторка описувала зустрічі з людьми, повсякденні звичаї та власний досвід руху світом, водночас фіксуючи побачене на фотографіях і кіноплівці.
Із Галичини до Парижа й навколо світу
Яблонська народилася 15 травня 1907 року в Германові поблизу Львова. Частину дитинства, у 1915–1921 роках, провела з родиною в Росії. У 1927 році виїхала до Парижа; на її зацікавлення мандрами вплинуло знайомство з українським письменником і мандрівником Степаном Левинським.
Розповіді Яблонської друкували галицькі часописи, зокрема «Жіноча доля» та «Нова хата». Вона підтримувала зв’язок з українським літературним середовищем, хоча значна частина її життя минала далеко від Галичини. Окремими книжками вийшли «Чар Марокка» 1932 року, «З країни рижу та опію» 1936-го та двотомні «Далекі обрії» 1939-го.
У 1950 році письменниця повернулася до Франції з чоловіком-французом і трьома синами. Жила в Парижі та на острові Нуармутьє, де також проєктувала вілли й наглядала за їхнім будівництвом. Загинула 4 лютого 1971 року. Після її смерті опублікували прозову збірку «Дві ваги — дві міри» та автобіографічну «Книгу про батька: З мого дитинства».
«З країни рижу та опію» і «Далекі обрії»
«З країни рижу та опію» зосереджена на китайській частині мандрівок Яблонської. Тут подорож означає також роботу з камерою: потрібно знайти спосіб знімати в незнайомому середовищі, зрозуміти місцеві правила й подолати недовіру до чужинки. Серед тем — побут, небезпеки дороги, опіум і зіткнення різних уявлень про світ.
Важлива частина книжки — сама позиція спостерігачки. Яблонська описує не тільки звичаї інших людей, а й обставини, за яких їй вдалося їх побачити. Через це документальна розповідь містить і переживання авторки, і труднощі порозуміння, і межі знання приїжджої людини.
«Далекі обрії» мають ширший географічний розмах. Маршрут веде з Європи через Середземномор’я та Джибуті до Індокитаю, Сіаму, Камбоджі, Яви, Балі, Австралії й Нової Зеландії. Зміна місць дає змогу зіставляти різні форми повсякденного життя та колоніальних відносин, помічати як відмінності між спільнотами, так і спільні людські заняття.
Фотографії, фільми та повернення спадщини Теури
Подорожні тексти Яблонської пов’язані з її візуальним архівом. У фотографіях і кінохроніках збережені вулична торгівля, приготування їжі, свята, архітектура та сімейне життя. Фундація Софії Яблонської наголошує на чутливості авторки до національної й соціальної нерівності: європейську мандрівницю водночас формував досвід українки без власної держави.
У 2019 році Центр міської історії у Львові представив проєкт «Теура. Софія Яблонська» з показом чотирьох документальних фільмів, фотоальбомом і трьома артбуками за її тревелогами. Цей напрям роботи зі спадщиною доповнюють упорядкування рукописів, листування та родинного архіву. Так Яблонська повертається до читача як авторка цілісного літературного й документального доробку, а її мандри стають доступними через різні способи свідчення.