Додаток для аудіо та електронних книг Librarius - icon
App Store - icon Google Play - icon
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Увага! Наразі терміни відправки замовлень можуть бути довшими, ніж зазвичай.

Тоні Моррісон

4.0
Тоні Моррісон

Американська письменниця, редакторка, лавреатка Нобелівської премії 1993 року та Пулітцерівської премії за роман «Кохана».

 

Тоні Моррісон (Toni Morrison, 1931–2019) — американська письменниця, редакторка та викладачка, лавреатка Нобелівської премії з літератури 1993 року. Авторка «Коханої», The Bluest Eye, Sula, Song of Solomon і Jazz зосереджувалася на афроамериканському досвіді, пам’яті рабства, родинних зв’язках та дії расових уявлень у приватному житті. Її проза поєднує різні голоси, усну оповідну традицію, історичну конкретику й події, які не вміщуються в межі суто реалістичного пояснення.

Освіта, редакторська робота та перші романи

Моррісон виросла в Лорейні, штат Огайо. 1953 року здобула ступінь з англійської мови в Howard University, а 1955-го — магістерський ступінь з американської літератури в Cornell University. Викладала в Texas Southern University та Howard. Згодом працювала старшою редакторкою Random House у Нью-Йорку. Редакторська діяльність і власне письмо становлять різні, але паралельні частини її літературного життя.

Перший роман The Bluest Eye вийшов 1970 року. У ньому Моррісон звернулася до дівчинки, яка прагне блакитних очей, і показала, як нав’язані уявлення про красу можуть руйнувати сприйняття себе. У Sula 1973 року в центрі перебувають жіноча дружба, відмінні життєві рішення та судження спільноти. Song of Solomon 1977 року розширює родинну історію через пошук походження, перекази й пам’ять поколінь.

Ці романи не будують афроамериканський світ як примітку до чужої центральної історії. Моррісон зосереджує увагу на внутрішніх відносинах спільноти: любові й суперництві, мовчанні, соромі, потребі належати та бажанні відокремитися. Різні оповідачі можуть пам’ятати ту саму подію по-різному, тому читач поступово збирає історію з голосів, часових зсувів і повернень.

«Кохана»: рабство, материнство й повернення минулого

Роман Beloved з’явився 1987 року та 1988-го отримав Пулітцерівську премію за художню прозу. В його основі — історія Марґарет Ґарнер, жінки, яка втекла з рабства. Моррісон використала цей матеріал для самостійного художнього твору, а не документальної біографії. Головна героїня Сет після втечі живе в Огайо, але юридична свобода не звільняє її від пережитого насильства.

У будинку Сет присутній привид загиблої дитини. Поява таємничої молодої жінки, яка називає себе Коханою, надає минулому тілесної близькості. Сет, її дочка Денвер та інші персонажі змушені знову зіткнутися з тим, що намагалися приховати або витіснити. Рабство постає не лише історичним інститутом: його наслідки продовжують діяти в материнстві, тілесній пам’яті та здатності будувати довіру.

Українське видання «Кохана» представляє саме цей роман. Його напруга виникає з поєднання повсякденного життя й повернення травматичного досвіду. Моррісон не розкриває минуле одним пояснювальним монологом: фрагменти спогадів змінюють розуміння попередніх сцен. Така форма робить пам’ять частиною побудови тексту, а не лише темою, про яку говорять персонажі.

Нобелівська премія та пізня творчість Моррісон

1989 року письменниця приєдналася до Принстонського університету й до 2006-го працювала в програмі творчого письма. 1994 року заснувала Princeton Atelier, де студенти співпрацювали з мистцями різних напрямів. Її літературознавча книжка Playing in the Dark: Whiteness and the Literary Imagination 1992 року виросла також із викладання та дослідження американської літератури. Поряд із романами вона писала есеї, промови й тексти про культуру.

1993 року Моррісон стала першою афроамериканкою, удостоєною Нобелівської премії з літератури. Ця відзнака стосується її письменницького доробку загалом; її не слід змішувати з Пулітцерівською премією за конкретну «Кохану». У наступні десятиліття вийшли Paradise, Love, A Mercy, Home та God Help the Child. Останній із цих романів опубліковано 2015 року, а збірку есеїв The Source of Self-Regard — на початку 2019-го.

Моррісон померла 5 серпня 2019 року. Її архів зберігається в бібліотеці Принстонського університету: він включає чернетки, виправлені машинописи та матеріали книжкової роботи. Для розуміння її спадщини важливі всі ці ролі — романістки, редакторки, дослідниці та викладачки. У кожній вона працювала з тим, хто отримує право говорити, чия пам’ять зберігається і якими засобами література може передати досвід, який суспільство воліло не чути.

Роки життя 18.02.1931 — 05.08.2019
Нагороди National Book Critics Circle Award (1977), Нагорода Американської академії мистецтв та літератури (1977), Книжкова премія Роберта Кеннеді (1987-88), Helmerich Award (1988), American Book Award (1988), Книжкова премія Анісфілд-Вулф в категорії "художня література" ( 1988), Пулітцерівська премія (1988), Frederic G. Melcher Book Award (1988), MLA Commonwealth Award in Literature (1989), Нобелівська премія з літератури (1993), Орден Мистецтв та літератури (1993), Condorcet Medal, Paris (1994), Rhegium Julii Prize for Literature (1994), Jefferson Lecture (1996), National Book Foundation's Medal (1996), National Humanities Medal ( 2000), New Jersey Hall of Fame(2008), Norman Mailer Prize (2009), Премія Бібліотеки Конгресу за американську художню літературу (2011), Presidential Medal of Freedom (2012), The Nichols-Chancellor's Medal awarded by Vanderbilt University (2013), Ivan Sandrof Lifetime Achievement Award given by the National Book Critics Circle (2014), PEN/Saul Bellow Award for Achievement in Amer
Соціальні мережі
Лабораторія доставить безкоштовно замовленнявід 999 грн Новою поштоюі від 500 грн Укрпоштою