Владислав Реймонт

Владислав Станіслав Реймонт (1867–1925) — польський письменник, представник реалістичної та натуралістичної прози. У 1924 році він отримав Нобелівську премію з літератури за роман «Селяни». У його творчості поруч стоять велика картина села, історія промислового міста, психологія залізничного касира й історична трилогія про розпад Речі Посполитої. Масштаби різні, але Реймонт послідовно показує, як місце роботи й походження визначають доступний людині вибір.

Театр, залізниця й польське суспільство в романах

Реймонт народився в Кобеле-Вельке на території тодішньої Російської імперії. Його батько був церковним органістом. В автобіографії для Нобелівського фонду письменник згадував парафіяльну бібліотеку й захоплення історичними книжками. Перш ніж заробляти літературою, пробував різні заняття, зокрема працював у мандрівному театрі та на залізниці. Побут театральної трупи дав матеріал для роману «Комедіантка». У «Землі обітованій» Реймонт переніс увагу до промислової Лодзі, де підприємницький успіх і умови фабричної праці належать до тієї самої міської історії.

Чотири частини «Селян» названі за порами року. Така будова пов’язує життя персонажів із роботою на землі, святами й звичаями громади. Реймонт передає мовлення села, а зміна сезону щоразу висуває на передній план нові турботи й конфлікти. У коротшій прозі він міг обрати протилежний масштаб і зосередитися на одній людині, для якої знайоме середовище стає замалим.

«Мрійник» і порядок читання трилогії «Рік 1794»

У книгарні «Лабораторія» «Мрійник» дає почати з психологічної прози. Юзьо працює касиром на станції. Він щодня бачить від’їзди й прибуття інших, а Париж у його уяві поступово стає образом життя, якого він сам хоче. Повторюваність роботи робить контраст між буденним і бажаним частиною сюжету.

Для історичної трилогії «Рік 1794» важлива послідовність. «Останній сейм Речі Посполитої» починається з Гродненського сейму 1793 року й політичного тиску довкола поділу держави. У «Не впадай у відчай» Север Заремба та його однодумці готують опір. В «Інсурекції» Реймонт переходить до повстання Костюшка, показуючи участь військових, шляхти, міщан і селян. Від першого тому до третього масштаб подій змінюється від переговорів під примусом до відкритого виступу.