Автори Лабораторії: Анна Стаднік про становлення свого містичного трилера

Серед нових книг українських авторів зовсім скоро з’явиться історія, що поєднує містичний детектив і психологічний трилер. Видавництво Лабораторія вітає у своєму колі Анну Стаднік — авторку роману «Мертва Віта», у якому смерть стає циклом, а правда прихована за темною грою.

Трилери українською: новий голос у жанрі

«Мертва Віта» розширює простір українських трилерів, поєднуючи напругу розслідування з містичними мотивами. У центрі сюжету — героїня, яка щомісяця помирає і повертається до життя без частини спогадів. Атмосфера ритуалу, повторення й темної гри формує сюжет, що тяжіє до жанру містичного детективу.

Роман Анни Стаднік поповнює перелік нових книг українських авторів, які працюють із жанровою прозою та психологічною глибиною. Серед сучасних українських жінок-письменниць дедалі більше тих, хто експериментує з формою трилера та містики, розширюючи межі жанру.

____________________________________________________________________________________________________

Анна називає себе недолікарем і перефармацевтом, адже за освітою провізорка. Проте її справжнє покликання — література. Сьогодні вона працює видавничою менеджеркою та пише свої тексти. Також цікавиться езотерикою і знає, як насправді на нас впливає ретроградний Меркурій та чим особливий кожен місячний день.

____________________________________________________________________________________________________

До повномасштабного вторгнення я...

До повномасштабного вторгнення я працювала головною редакторкою медичного порталу й водночас видавництва «БукБанда». Хоч сама за освітою провізорка (це недолікар і перефармацевт), намагалася реалізуватися в літературній сфері. Робила перші кроки, так би мовити.

Окрім професійної діяльності змінювала місце проживання з Києва на Бучу. Починала вивчати кримськотатарську мову й завершувала навчання в школі астрології. Здається, це було в минулому житті, з іншою Анею. Але добре, що теперішня Аня саме там, де треба.

____________________________________________________________________________________________________

Про книгу

Перший поштовх сісти за порожній док стався у березні 2022 року після яскравого нічного жахіття. Мені наснився ритуал жертвоприношення, і ця сцена увійшла на початок роману. Відтоді почалося довге висаджування сюжету, бо ж я не мала поняття, про що саме хочу розповісти. Далі в голові оприявнювалися персонажі, і першим я вигадала Шостого. Дала йому непросте життя і причину коїти всі ті страшні речі, про які ви прочитаєте на сторінках книги. Другою з'явилася Віта, поламана, апатична й застигла у власній коловерті кошмару. І останнім — слідчий. Від другорядного помічного персонажа він виріс до одного з нараторів. Отакий він впертий і завзятий мужчина.

Але найскладнішим було пояснити собі природу лихої містичної сутності, котра спричинила проблеми усім героям роману. Я не хотіла робити її демонічною, чи приплітати бодай якесь зле божество. Тому «витягла» її з астралу, міфічного царства Темного Вайї, і «закинула» в реальний світ. Сподіваюся, вона більше нікому не нашкодить.

Я письменниця-садівниця, і щось годне спадає на думку здебільшого в процесі написання. І в тому найбільший кайф — ніби спостерігаю збоку за подіями, дарма, що сама їх і вигадую.

У лютому-березні 2025 року почалася активна робота над історією. А вже в листопаді показала чернетку випусковій редакторці видавництва «Лабораторія» Юлії Прядко. 

____________________________________________________________________________________________________

Про назву книги

На початку я підписала робочий док із фрагментами тексту «Мертвяки». Потужно, звісно, особливо коли казала своїм, що йду писати мертвяків.

І тривало це допоки в мене не вималювався сюжет (дуже приблизний). Моя персонажка — Віта, часто помирає протягом історії, і назва вигулькнула сама собою — «Vita mortuа» — мертва Віта. Латина нагодилася не випадково, а для підкреслення гри слів: Віта — як ім'я, і Vita — як життя. Чи пишалася я тоді собою? Єс, офкорс! Адже простіше мокрого піску поїсти, аніж вигадати влучну й лаконічну назву.

Проте і «Vita mortuа», і «Віта мортуа» (транслітерація), звучить складнувато для сприйняття. А назва все ж має приваблювати й інтригувати. Тому шляхом перебирань та примірянь разом із видавничою командою було ухвалене рішення — «Мертва Віта». Луччє, я щітаю))

____________________________________________________________________________________________________

Коли закінчиться війна, я...

Коли закінчиться війна, хочу випити кави зі знайомими, котрі повернуться з фронту. 

Поїхати в Харків і кататися там на канатній дорозі, жуючи листкове хачапурі з «Кулінічів». І провести презентацію книги. Повезти доньку й чоловіка в Гурзуф (мрію, що до того часу Qırım kene azat olacaq). Відвідати Хортицю. Вперше побувати в Миколаєві й Херсоні. І, так, теж з презентацією чи літературною подією. Це перше, що спадає на думку. Решту мрій намагаюся втілювати вже, наскільки це можливо.

____________________________________________________________________________________________________