«Я не хочу писати про темряву. Я хочу писати про світло»: авторка книжки «Перша дівчинка» Емі Гармон про мотивацію до письма, пошук свого жанру й улюблених письменників

Книжка «Перша дівчинка» Емі Гармон оповідає про землі Сейлока, на яких вже понад два десятиліття лежить страшне прокляття. Перед смертю, народжуючи позашлюбного сина майбутнього короля, знехтувана і покинута матір Бера, сказала свої останні слова: Віднині в Сейлоку не буде дочок. І, занурюючись у темряву, забрала все світло з собою. Відтепер порятунок країни ліг на плечі сироти Бера — велетня, що виріс серед Хранителів, обдарованого надлюдською силою і добрим серцем, та Альби — першої дівчинки, народженої за майже десятиліття, яка кинула виклик самому королю — жадібному і жорстокому правителю, що збудував свій трон на брехні, вбивствах і зраді. Бер — її охоронець, опікун, найкращий друг, довірена особа і найбільше кохання… Та чи існує спосіб зняти прокляття так, щоб не знищити самих себе? У матеріалі ділимося відповідями авторки книжки про джерела натхнення, пошук комфортного жанру й авторів, які вплинули на те, ким є Емі Гармон сьогодні.

_________________________________________________________________________________________________________________

Хто така Емі Гармон як жінка, дружина, мати, подруга?

Я веду дуже спокійне життя. У мене невелике коло спілкування. Я одружена і маю чотирьох дітей. Моя основна увага зосереджена на сім’ї та написанні книжок, і на інше залишається не так багато часу та енергії. У мене є кілька подруг – деякі з них також письменниці – але я не маю можливості проводити з ними багато часу.

Чому Ви пишете?

Ох, як на це відповісти… Думаю, значною мірою це те, з чим я народилася — вроджений дар, невід’ємна частина мене. Слова завжди були моїм мистецтвом і способом самовираження. Писати — означає мислити, досліджувати, знаходити, а потім знову вирушати вперед новими шляхами. Я безмежно вдячна за мову, слова й історії та вірю, що слова створюють цілі світи.

Що або хто надихає Вас у житті (не у творчості, а загалом)?

У мене дуже теплі стосунки з батьками. Моя мама — блискуче дає раду із усіма справами, за які береться, і, спостерігаючи за нею, я отримала впевненість у тому, що можу слідувати своїм пристрастям, не забуваючи про обов’язки, адже обидві речі важливі. Батько прищепив мені любов до духовного, і ця любов, мабуть, є найважливішим аспектом моєї творчості. Я завжди захоплююся тими, хто долає труднощі, гіркоту й звинувачення, натомість рухаючись вперед, незважаючи ні на що.

Розкажіть про свій шлях у письменництві – від моменту, коли вирішили стати авторкою, до публікації першої книги

Я завжди писала, але свій перший повноцінний роман завершила лише у тридцять років. Я була запеклою читачкою й помітила, що деякі автори самостійно публікують свої книги на Amazon. Переконана, що мій роман не гірший за ті, які я читаю, я вирішила спробувати самвидав. Тільки з четвертою книгою мені вдалося почати заробляти на письменництві, але відтоді я не озиралася назад. Не планую зупинятися.

Який найцінніший урок Ви отримали про індустрію письменництва?

Немає нічого важливішого за чудову книгу. Я не найяскравіша постать і не найкраща у маркетингу, але я завжди була послідовною та відданою тому, що має найбільше значення – самим книжкам.

Ви пишете книги, які розкривають красу людяності. Чому Ви обрали саме цей шлях?

Якщо зняти всі шари з життя, у нас залишиться лише надія — надія, що ми зможемо рухатися далі, що не підведемо тих, кого любимо, що всі труднощі будуть виправдані, і що завтра на нас чекає щось хороше. Я не хочу писати про темряву. Я хочу писати про світло.

Ви — різножанрова авторка, у Вашому доробку є книги у різних жанрах. Чи є ще якийсь жанр, у якому Ви хотіли б спробувати себе?

Я не мислю категоріями жанрів, для мене важливі самі історії. Я пишу те, що мене цікавить, що мене захоплює, і йду туди, куди веде ця пристрасть. Не думаю, що буду надто відхилятися від того, що пишу зараз. Мені вдалося поєднати сучасну прозу, історичний роман та фентезі, і мені комфортно в цих світах.

Ваша книжка «Перша дівчинка» натхненна скандинавською міфологією. Це тема, яка Вас завжди цікавила, чи довелося проводити багато досліджень?

Я завжди багато досліджую, але мені це подобається, тож це не здається роботою. Історію та міфологію я любила завжди, адже давні історії є основою багатьох культур. Що ж до скандинавської міфології, то популярність Тора в останні роки зацікавила мене, і я почала вивчати легенди, з яких він походить.

Герої книжки зазнають утисків або є аутсайдерами. Чому вони здаються Вам привабливими як письменниці?

Правда про утиски в тому, що вони існують у кожному людському житті та протягом усієї історії. Ми всі можемо це зрозуміти й відчути, а тому підтримуємо персонажів, які знаходять спосіб подолати труднощі та піднятися попри все. У цьому і є сенс життя — долати перешкоди. Це також спільна риса всіх найбільших історій і найсильніших персонажів.

Якби Ви могли запросити групу письменників (живих чи померлих) на чай, кого б Ви обрали?

Було б цікаво поспілкуватися з сестрами Бронте, чи не так? І з сестрами Остін теж. Разом із ними я б запросила Емілі Дікінсон, Л.М. Монтгомері та Беверлі Клірі — усіх, хто вплинув на маленьку Емі. Але на цьому я б не зупинилася. Мені б дуже хотілося посидіти з Дж.Р.Р. Толкіном і К.С. Льюїсом (вони ж були друзями) та їхньою компанією і просто слухати їхні розмови. Це було б неймовірно.

_________________________________________________________________________________________________________________

Джерела: warhawkevault.wordpress.com, melissamuhlenkamp.com

_________________________________________________________________________________________________________________