«П’ять хвилин із книжкою»: Іванна Михалик про переклад книжки «Бійся полум'я» Олівії Роуз Дарлінг
Бійтеся полум’я… або того, що ця історія вас не відпустить. У новому випуску рубрики «П’ять хвилин із книжкою» говоримо з Іванною Михалик про переклад роману «Бійся полум’я» — історії про драконів, помсту і кохання, яке спалахує всупереч усьому. Як вигаданий світ стає переконливим? Що робити з неологізмами і як працюється над текстом, коли він буквально не відпускає? Зазирайте в процес перекладу, який сам по собі трохи магія!
________________________________________________________________________________________
Як створюється українська версія популярних фентезійних історій і яку роль у цьому відіграють перекладачі книг? У цьому матеріалі розповідаємо про роботу над романом «Бійся полум’я» — історією, що розширює уявлення про сучасні книги фентезі та відкриває новий світ для українського читача.
У розмові з перекладачкою говоримо про те, як зберегти атмосферу оригіналу та передати стиль авторки іншою мовою. Дивимось ізсередини на процес, завдяки якому читачі можуть читати фентезі українською.
________________________________________________________________________________________
Як книжка впіймала вас «на гачок»?
Мене впіймали «на гачок» дві речі — пролог і соцмережі Олівії Роуз Дарлінг. Перед початком перекладу я завжди трохи придивляюся до книжки: читаю анотацію, знайомлюся з текстом і самим автором, щоб зрозуміти, з яким голосом доведеться працювати. Пролог одразу нагадав мені старий-добрий початок казки. З’явилося особливе заворожливе передчуття, яке виникає ще до того, як починається основна історія. А соцмережі авторки показали мені людину, яка щиро живе своїм світом — і остаточно стало зрозуміло, що це історія, в яку хочеться зануритися.
________________________________________________________________________________________
Розкажіть про цікаві новотвори\неологізми над якими ви працювали у цій книжці?
Насправді у цій книжці не було великої кількості новотворів — більшість фентезійної лексики авторка подає зрозуміло і органічно вписує у світ. Основна робота полягала у тому, щоб передати атмосферу, ритм і стиль: як звучить мова, які емоції викликають описи, як український текст зберігає темп оригіналу.
Одним із авторських неологізмів було слово netherwraith. Замість того, щоб розкладати його на «nether» + «wraith» і вигадувати український відповідник, було доцільніше транслітерувати слово як «нетеррейт». До того ж, згадуючи про монстра вперше, авторка описує його — це потойбічне створіння, породження нічних жахів — і транслітерація не порушує атмосферної єдності світу. Так «нетеррейт» гармонійно вписується серед інших істот, зокрема поруч із «векстрі», і не вибивається з тексту.
________________________________________________________________________________________
Поділіться найскладнішим моментом перекладу, який майже (або точно) довів вас до сказу?
До сказу мене текст не доводив — навпаки, я отримувала задоволення від роботи. Найбільше хвилювалася за те, щоб не упустити нічого, адже це моя перша художня робота. А найбільший біль виявився дуже земними — відключення світла. Особливо тоді, коли настільки зосереджений на роботі, текст буквально горить у руках, і раптом процес обривається.
________________________________________________________________________________________
Найприємніший момент у перекладі: що змусило вас плакати від щастя чи натхненно працювати всю ніч?
Такі моменти знайти у цій книжці нескладно. Часом трапляються історії, під час роботи над якими не знаєш, ким ти є більше — перекладачкою чи читачкою. Ця книжка була саме такою. Іноді я відкладала переклад просто тому, що зачитувалася і давала собі можливість прожити емоції, зануритися в текст, перечитуючи окремі сторінки по кілька разів.
Бувало й таке, що я захоплено читала й перекладала до четвертої ранку. Не пам’ятаю, чи плакала, але точно не раз зупинялася, задумавшись над якоюсь фразою, бо та відгукувалася всередині. А іноді, так само як Еловін, пищала, розмахувала ногами й сміялася з кумедних моментів.
Найважчим у такі моменти було стриматися й не поділитися цитатою або якимось епізодом із друзями — дуже хотілося розповісти, розділити ці емоції з кимось. Тому я з нетерпінням чекала виходу книжки друком, щоб разом із ними обговорити її.
Усе це, безперечно, заслуга авторки й динамічного сюжету, який не відпускає до останньої сторінки. Переживання головної героїні, думаю, багатьом відгукнуться, і кожен знайде для себе не один улюблений момент. Мені, наприклад, окрім основної лінії сюжету, дуже подобається ще й тема дружби — Фінніан, Саскія і Райдер однозначно заслуговують на увагу.
Також хочу подякувати редакторці, Олександрі Ескіній, з якою ми працювали над цією книжкою. Це був однозначно один із найприємніших моментів під час перекладу. Її уважність і професіоналізм допомогли мені не упустити нічого з тексту, і завдяки її порадам переклад вийшов більш живим і точним.
________________________________________________________________________________________
Якби повернути час назад чи погодилися б ви перекладати цю книжку знову?
Так, так, так і ще раз однозначно так! Це був мій дебют у художньому перекладі, і я була надзвичайно рада, коли «Лабораторія» довірила мені роботу над дебютним романом авторки. Страшенно тішуся, що вдалося познайомити читачів із новим голосом на їхніх книжкових полицях. Окрім величезного задоволення від процесу, я ще й багато чого навчилася. Тому цей переклад для мене по-своєму особливий, і я без сумнівів погодилася б прожити цей досвід знову — а якщо буде можливість, із радістю продовжила б роботу над другою частиною.
________________________________________________________________________________________
