«По той бік тексту»: Тимур Сандрович про переклад манґи «Сходження буквоїжки»

«По той бік тексту» – рубрика про переклад, книжки та людей, які дарують їм український голос. Перш ніж книжка потрапить до рук читача, її проживають перекладачі. Саме вони шукають слова, передають авторський голос, зберігають інтонації й культурний контекст, щоб текст природно зазвучав українською. У рубриці «По той бік тексту» ми зазираємо за лаштунки перекладацької роботи й розпитуємо про книжки, які змушують шукати ідеальні слова, дивують, випробовують і залишають по собі слід. Сьогодні ділимося розмовою із Тимуром Сандровичем про тонкощі та нюанси перекладу манґи!

______________________________________________________________________________________________________________________________

Чим переклад манґи відрізняється від перекладу художньої прози? Чи змінюється сам підхід, коли текст має співіснувати з малюнком і дуже обмеженим простором реплік?

Я десь років 20 працюю як письмовий перекладач з/на японську мову, мав досвід перекладу великої кількості технічних текстів, трохи художньої прози, і останнім часом багато різножанрової манґи. Так от, з технічними текстами мабуть найпростіше: там буквальний переклад працює ідеально, просто треба звикнути до іншої структури японської мови, і не забувати максимально точно передавати оригінальні слова та вирази.

З художньою прозою складніше, буквальний переклад тут зазвичай не годиться, треба думати, як краще передати певні конструкції, образні засоби, тропи тощо.

А в манґи своя специфіка, зумовлена обмеженістю простору і відмінностями структури японської та української мов (японська мова значно компактніша за рахунок ієрогліфів – канджі). Коли я тільки починав працювати з манґою, не дуже таку специфіку розумів, а нині вже маю головний принцип: завжди намагатися уявити, як герої комунікуватимуть в певній ситуації українською, які там фрази будуть природніші, як розвиватиметься їхній діалог. Якщо це частина тексту від оповідача – як би хтось про це все розповідав українською, аби воно гарно звучало. І, звісно, все це з урахуванням оцих обмежень просторових. Тож намагатися передати все дослівно – для манґи це, мабуть, не найкращий спосіб перекладу.

______________________________________________________________________________________________________________________________

Як змінилося ваше ставлення до манґи після того, як ви почали її перекладати? Чи відкрили ви для себе щось, чого раніше не помічали як читач?

Я загалом 14 років (третину життя) мешкав у Японії, але, чесно кажучи, не читав манґи аж так багато, поки перебував у країні. Пригадую, читав манґу про статистичні методи досліджень у соціології, манґу про собаку-філософа, і ще намагався не пропускати так звані «йон кома манґа» («манґу з 4 епізодів») у газетах – ранкових та вечірніх випусках. Ще прочитав кілька найвідоміших серій – оце й усе, мабуть.

А коли 2021 року повернувся в Україну і почав перекладати манґу, зрозумів, що це дуже специфічний жанр і водночас дуже цікавий, за рахунок візуального супроводу і вже згаданого вище обмеження по простору. А також, мабуть, дуже «японський» жанр, адже ця культура робить сильний акцент саме на візуальних елементах.

Якось був читав коментарі деяких перекладачів, мовляв, манґа то «просто собі якісь малюнки з мінімумом тексту для дитячої аудиторії», так от, мені такі зауваги видаються принаймні дуже дивними, маю підозру, що такі люди ніколи манґи не читали. Форма подачі меседжу у манзі, звісно, досить відмінна від традиційніших жанрів, проте це аж ніяк не значить, що манґа у чомусь їм поступається. Вона просто інакша.

Тепер уже, працюючи перекладачем, відчуваю, що я часто дивлюся на манґу трохи «звіддаля», щоб оцінити всі нюанси й особливості тексту. Певно, цей «загальніший», більш відсторонений погляд і є головною відмінністю порівняно з позицією читача.

______________________________________________________________________________________________________________________________

Що стало для вас найбільшим відкриттям або несподіванкою під час роботи над «Буквоїжкою»? Можливо, це була якась тема, герой чи особливість світу, яку ви відкрили для себе завдяки цій історії?

Дуже цікаво спостерігати, як Майн досліджує цей новий для себе світ, часто порівнюючи його з Японією, як вона дивується відмінностям або ж схвально ставиться до його переваг.

І ще цікаво, як вона у цьому новому світі використовує свої знання та досвід із японських часів, наприклад, радіє, що набуті знання допомагають їй подолати якісь труднощі на шляху до виготовлення паперу, або ж дивує родину цікавою і смачною стравою.

______________________________________________________________________________________________________________________________

Ісекай давно став одним із найпопулярніших жанрів японської манґи. Як вам здається, чим саме «Буквоїжка» вирізняється серед інших історій про потрапляння в інший світ?

Зізнаюся щиро: я не те щоб дуже добре знайомий із різними ісекаями, але мені «Буквоїжка» характерна концентрацією всієї історії довкола книжок, процесу їх виготовлення, починаючи з найпочатковіших етапів (виробництво паперу). Я й сам дуже люблю читати, купую книги за першої нагоди, і дуже добре розумію оце захоплення і подекуди настирливість Майн на шляху до здійснення мети.

Але сама квестовість оповіді і наявність мети, котрої героїня прагне досягти – це, можливо, подібна риса ісекаїв. У «Буквоїжці» подекуди квестова цілеспрямованість Майн у прагненні досягти задуманого мені теж дуже цікава і, певно, це теж є характерною рисою цього ісекаю.

______________________________________________________________________________________________________________________________

У «Буквоїжці» багато японських реалій — від побуту й ремесел до звертань між героями. Чи були моменти, які вимагали додаткових пояснень або нестандартних перекладацьких рішень, щоб український читач сприйняв їх так само природно?

Я працював з 3 і 4 томами, коли виготовлення паперу набуває конкретніших обрисів, і, оскільки ніколи власноруч папір не робив (хоч тематичні програми на японсьому ТБ і мав змогу переглянути), весь цей процес, детально описаний у манзі, потребував особливої концентрації уваги. Принагідно хочу подякувати літредакторці Євгенії та всій команді за уважність до деталей.

Також цей ісекай має доволі багато специфічних термінів, іноді треба було добряче подумати (після ретельних пошуків в інтернеті), як то все передати українською, вмістивши в обмежений простір баблів.

______________________________________________________________________________________________________________________________

У перекладі манґи важливе кожне слово, адже простір для реплік обмежений. Чи траплялися моменти, коли одне влучне українське слово доводилося шукати особливо довго? Можливо, є перекладацьке рішення, яким ви особливо пишаєтеся?

Мій головний принцип у перекладі манґи зараз – робити переклад якомога природнішим, для цього доволі часто доводиться значно змінювати оригінальні репліки, порядок слів у них або ж міняти частини реплік місцями. Важко даються японські клішовані вітання, коли, наприклад, людина кудись приходить, чи йде, чи просить про щось абощо. Сподіваюся, такі моменти в «Буквоїжці» виглядатимуть природньо.

Також, зважаючи на специфіку манґи, вірю, що мені й усій команді вдалося добре передати специфіку процесу створення паперу, усі технологічні особливості та назви відповідних матеріалів. І ще – предмети з навколишнього світу з оригінальними назвами, котрі притаманні цьому ісекаю. 

______________________________________________________________________________________________________________________________

За час роботи над «Буквоїжкою» ви не раз перечитували окремі сцени. Чи є момент, до якого вам особливо хотілося повертатися? Без спойлерів — чим саме він вас зачепив?

У 4, здається, томі є сцена, де Майн із Лутцем спілкуються щодо її ідентичності, Майн частково розкриває йому, хто вона така і що насправді трапилося. За цією сценою я в процесі перекладу «спостерігав» особливо ретельно, намагаючись якомога точніше і влучніше описати все українською. І, звісно, переймався, щоб герої дуже не розсварилися.

______________________________________________________________________________________________________________________________

Що більше я працюю з манґою і з перекладами загалом, особливо на українську, то більше розумію, як мені подекуди не вистачає практичних знань української мови, володіння різними цікавими виразами та конструкціями. Намагаюся це все надолужувати, побільше читаючи, маю навіть словничок різних цікавих виразів.

Також я зрозумів, що в перекладі не буває так, що от ти доробив якийсь проєкт, через певний час дивишся на нього і розумієш, що тобі все вдалося на 100%. Зазвичай навпаки, перечитуєш текст і хочеться десь щось поправити, десь замінити на влучніший вираз тощо. І картаєш себе: ну чому ж тоді я до цього не додумався? Іншими словами – немає меж досконалості, і не буває ідеальних перекладів теж.

Ще один момент: доволі часто ловлю себе на тому, що відчуваю такий собі “generation gap”, адже персонажі манґи дуже часто – підлітки чи просто молодше покоління. І моє завдання як перекладача – зробити так, аби вони спілкувалися українською природньо, так як це робили б наші школярі чи студенти. У цьому плані доволі помічний мій досвід викладання пар із практики перекладу в КНУ і спілкування зі студентами.

______________________________________________________________________________________________________________________________

Більше видань манґи українською шукайте на нашому сайті за посиланням