Не заради прибутку: шість запитань до Марти Нуссбаум, авторки книжки «Цінність без ціни. Навіщо демократії гуманітарні науки»
У своїй новій книжці «Цінність без ціни» філософиня Чиказького університету Марта Нуссбаум стверджує, що гуманітарні науки є центральними для освіти громадян демократичної держави. Ділимося відповідями авторки на шість ключових запитань про книжку і не лише.
Марта К. Нуссбаум — заслужена професорка права та етики в Чиказькому університеті, призначена на посаду професорки юридичного факультету та факультету філософії. Отримала почесні ступені шістдесяти чотирьох коледжів та університетів США, Канади, Латинської Америки, Азії, Африки та Європи. Серед її нагород — Премія Кіото в галузі мистецтва та філософії (2016), Премія Берґґруена з філософії та культури (2018) та Премія Гольберґа (2021).
_______________________________________________________________________________________________________________________
1
В Індії прихильники ідеології гіндутви виступають за освіту, що звеличує індуїстську релігію та етнічність. В Америці сили релігійних правих, які нині становлять більшість у Техаській комісії з підручників, прагнуть бачити історичні книги, що зображують Америку як християнську державу та більш прихильно оцінюють Конфедерацію. Ви вважаєте ці тенденції серйозною загрозою для сучасної освіти. Поясніть свою позицію.
Я хотіла б розрізнити два аспекти освітньої програми гіндутви (яка, на щастя, нині втрачає вплив в Індії).
Перша проблема полягала в тому, що історію подавали у викривленому вигляді, з численними фактичними помилками, аби виховати в учнів зневагу до мусульман і нерозуміння історії їхньої власної, дуже різноманітної та толерантної релігії.
Друга проблема є глибшою: це орієнтація на зазубрювання, механічне навчання та відтворення інформації, що тривалий час характеризували індійську освіту. Якщо ви засвоюєте хибні факти, але водночас навчаєтесь оцінювати історичні докази та критикувати слабкі аргументи, ці навички з часом допоможуть подолати помилки. Проте в поєднанні з пасивною педагогікою такі помилки стають особливо небезпечними. І ця проблема не є унікальною для правих сил: індійські ліберали також зробили недостатньо для розвитку критичного мислення та створення підручників, які формують аналітичні навички.
У Техасі ми також маємо справу з викривленням фактів. Наприклад, опис релігійних поглядів засновників США часто замовчує те, що багато з них були деїстами та скептиками. Ігнорується й рішуча позиція Джеймса Медісона — одного з авторів Конституції — проти будь-якої державної релігії. Не згадується і той факт, що Конституція взагалі не містить посилань на Бога.
Медісон вважав, що встановлення релігії створює ієрархію між громадянами, що є неприйнятним для демократичного суспільства, заснованого на рівності. Навіть такі, здавалося б, невинні речі, як проголошення Дня подяки, викликали в нього занепокоєння.
Тому все це має вивчатися, а водночас учні можуть знайомитися і з поглядами інших діячів, як-от Патріка Генрі чи Джорджа Вашингтона. Нехай учні самі аналізують ці дебати та роблять висновки.
Що ж до методів викладання, я сподіваюся, що вчителі навчатимуть учнів мислити самостійно й аналізувати історичні докази. Хороше викладання здатне значною мірою компенсувати недоліки підручників. Раніше США були в кращому становищі, ніж Індія, адже механічне навчання тут не було популярним. Однак із впровадженням стандартизованого тестування я боюся, що воно знову набирає силу.
_______________________________________________________________________________________________________________________
2
Ви стверджуєте, що звіт Комісії з правопису зосереджується виключно на освіті як інструменті економічного зростання. У чому проблема такого підходу?
Я вважаю, що це лише одна складова того, чим має займатися система освіти. Навіть для досягнення економічних цілей освіта повинна розвивати критичне мислення та уяву.
Наприклад, Сінгапур і Китай, де освіта була повністю орієнтована на економічну ефективність, уже дійшли висновку, що необхідно реформувати систему в напрямку розвитку критичного мислення та творчості.
Окрім економічної вигоди, освіта має готувати людей до повноцінного життя і — що найважливіше — до демократичного громадянства. Без розвитку навичок, необхідних для демократії, вона не зможе існувати.
Молодь повинна вміти аргументувати, обговорювати та самостійно визначати свої переконання. Це також сприяє повазі до інших: люди починають розуміти, що навіть ті, хто не погоджується з ними, мають підстави для своїх поглядів.
Друга важлива навичка — це здатність розуміти інших людей, як усередині своєї країни, так і поза її межами. Ми живемо у взаємопов’язаному світі, де складні проблеми можна вирішити лише через діалог.
І, нарешті, освіта повинна розвивати здатність дивитися на світ очима іншого — те, що можна назвати емпатійною уявою. Ми всі народжуємося з цією здатністю, але без розвитку вона залишається обмеженою. Якщо ж ми навчимося мислити з позиції інших, наші рішення стануть більш відповідальними й людяними.
_______________________________________________________________________________________________________________________
3
Дві постаті, що перебувають у центрі вашого аналізу, — Рабіндранат Тагор і Джон Дьюї. Ви зазначаєте, що вони поділяли багато спільних поглядів на освіту. У чому полягає їхнє спільне бачення, а де їхні шляхи розходяться?
Освіта, орієнтована виключно на економічне зростання, не просто ігнорує мистецтва — вона їх боїться. Адже розвинена здатність до співпереживання є небезпечним ворогом моральної черствості, а саме така черствість часто потрібна для реалізації економічних програм, що ігнорують нерівність. Людей легше сприймати як об’єкти для маніпуляції, якщо ти ніколи не вчився бачити їх інакше.
Тагор і Дьюї були переконані, що освіта має формувати активних учнів, які вміють досліджувати й не припиняють цього робити впродовж життя. Обидва наголошували на сократівському підході: вчителі не повинні просто передавати знання, а мають ставити запитання, що підводять учнів до самостійних висновків.
Вони також поділяли ідею, що освіта починається з локального — з глибокого розуміння власного контексту — і поступово розширюється до усвідомлення глобальних взаємозв’язків. Наприклад, Дьюї міг почати з простого предмета, як-от шматок тканини, і через нього показати складні економічні та соціальні процеси, що стоять за його виробництвом у різних частинах світу. Це природно вело до розмов про світову історію, економіку, працю та соціальні відмінності. Тагор робив подібні речі, навіть називав свій університет «Університетом усього світу».
Обидва також вважали мистецтво ключовим способом пізнання, необхідним для розвитку здатності до співпереживання. Тому мистецтва були важливою частиною їхніх навчальних програм.
Щодо відмінностей: Тагор приділяв значно більше уваги танцю, ніж Дьюї — частково тому, що сам був хореографом, а частково тому, що вважав: без серйозної тілесної практики жінки не зможуть подолати сором за власне тіло. Він також набагато більше, ніж Дьюї, займався руйнуванням гендерних стереотипів — інколи навіть шокуючи своїми підходами.
У працях Дьюї майже не згадуються Фройд і Маркс — ймовірно, через те, що він перебував під сильнішим тиском традиціоналістів і змушений був уникати певних тем.
Ще одна різниця — в особистостях. Тагор був генієм, який залишив світового рівня спадщину в поезії, танці, живописі, прозі й філософії. Він не надто довіряв іншим і не вірив, що хтось може керувати його школою замість нього. Дьюї ж не був митцем такого масштабу, але зміг передати своє бачення іншим, і саме тому його ідеї мали більший вплив у США.
_______________________________________________________________________________________________________________________
4
Ви пишете, що «кожного студента слід сприймати як індивідуальність, чий інтелект розвивається і яка має активно та творчо долучатися до обговорень». Як реалізувати це в державній освіті, зважаючи на великі класи й обмежені ресурси?
Я не вважаю ці цілі надто дорогими у реалізації. Навпаки, одне з найкращих навчань такого типу я бачила в неурядових організаціях у сільській Індії, які майже не мають ресурсів — ні обладнання, ні іноді навіть приміщення чи паперу. Є лише відданість викладанню.
Такі підходи можна застосовувати і в великих класах, хоча це складніше, особливо з молодшими дітьми. Я, наприклад, викладала аудиторіям у 500 студентів, де лекції доповнювалися малими групами обговорень.
Навіть без цього можна використовувати взаємне коментування студентів — це теж ефективно. Важливо, щоб учні вчилися мислити й аргументувати, а не просто відтворювати інформацію.
_______________________________________________________________________________________________________________________
5
В Аризоні сили, які просували закони про перевірку громадянства, тепер намагаються закрити програми латиноамериканських студій. Ви ж, навпаки, говорите про важливість «розумного світового громадянства». Як би ви пояснили свою позицію?
Демократії мають великі раціональні й уявні можливості, але водночас вони схильні до вузького мислення, поспішності, егоїзму й духовної обмеженості. Освіта, зосереджена лише на прибутковості, підсилює ці вади, формуючи жадібну черствість і технічну покірність, що загрожує самій демократії.
Існує хибне уявлення, що етнічні студії роз’єднують суспільство. Насправді ж вивчення різних культур і груп є необхідною частиною освіти громадянина. Такі курси мають бути відкритими для всіх і сприяти руйнуванню стереотипів.
_______________________________________________________________________________________________________________________
6
Чому мистецтво є важливою частиною освіти?
Різні види мистецтв (і я б додала сюди танець) надзвичайно важливі для розвитку емпатії та уяви. Вони об’єднують дітей із різних соціальних груп, допомагають долати бар’єри й формують відчуття відповідальності одне за одного.
Крім того, вони показують дітям, що світова культура відкрита для кожного.
Сьогодні у США з’являється дедалі більше програм, які використовують мистецтво для розвитку демократії. Але водночас багато державних шкіл скорочують мистецькі дисципліни — і це величезна втрата можливостей.
_______________________________________________________________________________________________________________________
Джерело: harpers.org
_______________________________________________________________________________________________________________________
