Старі (не)добрі фейки: відкриття бозона Хіггса і теорії змови

Незнання породжує паніку. Особливо добре це видно зараз: антивакцинаторські теорії змови вільно гуляють фейсбуком і поширюються у галактичних швидкостях. Найчастіше такі фейки стосуються саме наукових досліджень чи відкриттів.

У березні 2008 року відставний офіцер служби ядерної безпеки, на ім’я Волтер Ваґнер подав у суд на уряд США, щоб домогтися заборони запуску Великого адронного колайдера. Сам Ваґнер вважав, що він відчайдушно намагається врятувати світ. Звісно, в суді у нього нічогісінько не вийшло. По-перше, за ВАК відповідає Європейська організація з питань ядерних досліджень (ЦЕРН; абревіатуру взято з французької), а не уряд США. Та й переживання Ваґнера були необґрунтованими, хоча й, імовірно, щирими. Врешті-решт ЦЕРН випустила кілька пресрелізів, щоб заспокоїти громадськість і довести всім, що технологія колайдера безпечна, тож будівництво й експлуатація ВАК продовжились.

Це не завадило окремим групам населення почати роздмухувати паніку ближче до дати першого зіткнення частинок.

У ВАК мали провести найпотужніший експеримент в історії фізики елементарних частинок: зіткнення протонів у чотирьох точках у величезній суперхолодній вакуумній підземній трубі окружністю 27 кілометрів. Ці зіткнення всередині детекторів мали відтворити умови Великого вибуху всього через кілька наносекунд після початку. Вчені сподівалися, що ВАК допоможе нам краще зрозуміти як ранній Всесвіт і його умови, так і саму структуру матерії та енергії. Експерименти, що ми проводили до цього, показали: закони фізики енергозалежні. Тобто поведінка частинок і дія сил залежать від умов, у яких вони перебувають — а отже, коли вчені створювали зіткнення на все вищих і вищих рівнях енергії, вони діставали змогу досліджувати межі нашого розуміння фізики.

Крім того, перед очима маячив ще принадніший приз. За кілька десятиліть до цього з’явилася теорія, що у світі є ще одна частинка — така важлива для поведінки матерії, що може стати останнім елементом пазлу, що завершить картину Стандартної моделі у фізиці елементарних частинок. Відкриття бозона Хіггса нарешті підтвердило б головну теорію, яка пояснює, як саме фундаментальні частинки набували маси на ранньому етапі існування Всесвіту. Крім того, ми сподівалися, що так почнемо розуміти структуру законів фізики, які діють там, де не ступала наша нога.

Але сама думка про те, що ми вивчатимемо невідомі області реальності, наповнювала серця сторонніх спостерігачів страхом. Ніхто до цього не робив зіткнень на такому рівні енергії. Ніхто не знав, як зміняться і трансформуються закони фізики в такому середовищі.

Інтернетом почали циркулювати найгірші сценарії розвитку подій.

Можливо, в машині відкриється портал в інший вимір, що пошматує нашу тканину простору. Можливо, з’явиться крихітна чорна діра, а потім вона виросте й поглине всю планету. Можливо, там утвориться «дивна матерія» — така собі композитна речовина з верхніх, нижніх і дивних кварків — люди припускали, що це може призвести до ланцюгової реакції в стилі «лід-дев’ять», і вона буде трансформувати все, чого торкатиметься.

Але фізики гнули своє — їх явно все це не хвилювало. І в листопаді 2009 року у ВАК відбулося перше зіткнення протонів високої енергії.

Ми всі досі живі, тож навряд чи буде великий спойлер, якщо я скажу, що жодної з гіпотетичних екзистенційних катастроф не сталося. Але чи може бути, що нам просто пощастило? Чи справді все гарантовано мало пройти добре, враховуючи потенційні ризики?

Більше про фізичні експерименти, космологію і можливі варіанти кінця Всесвіту читайте у новинці від Лабораторії «Повний кінець *на думку астрофізиків».