Світова класика від Лабораторії: класичні книги, які варто прочитати

Новелістика і романи від визначних світових авторів, історико-політичні трактати із захоплення влади й класичні любовні романи, французька, німецька й італійська проза — серія зарубіжної класики від Лабораторії продовжує зростати. Це визнані світом і перевірені роками автори – у класичних перекладах фахових українських перекладачів, більшість з яких за радянської влади забороняли чи лишали в тіні текстів російською, доповнені передмовами від сучасних лідерів думок і фахових спеціалістів та оформлені кращими українськими дизайнерами. Ми зібрали для вас топ класичних книг, які варто прочитати кожному, у матеріалі.

«Смерть у Венеції» та інші новели Томаса Манна

Перший том вибраної новелістики Томаса Манна у класичних перекладах видатного українського перекладача Євгена Поповича

Передмова української поетеси і журналістки Олени Гусейнової

Дизайн обкладинки: Марія Фоя

У 1914 pоці Томас Манн разом з родиною переїхав до вілли «Поші» в мюнхенському Герцогпарку. Район був для заможних. Таким, зрештою, і залишився. Про це нещодавно навіть зняли серіал «Герцог-парк»: чотири сильні жінки відчайдушно захищають від нахабного забудовника свій тихий зелений і нескінченно дорогий район на березі річки Ізар. Томас Манн поселився у віллі, вже бувши відомим автором — «Будденброки» і «Смерть у Венеції» вже вийшли друком, — тож цілком міг дозволити собі жити тут з дружиною Катею та чотирма дітьми — Ерікою, Клаусом, Голою і Монікою (незабаром у Маннів народяться ще донька і син — Елізабет і Міхаель).

Саме в цьому будинку сталася історія про інжир. Ішла Перша світова війна, економічні втрати Німеччини зростали, і ласощів до вечері ставало все менше, навіть у таких розкішних віллах, як «Поші». Одного вечора, коли все смачне було чесно поділене між дітьми, на столі залишився ще один інжир. Видатний німецький письменник, майбутній лауреат Нобелівської премії Томас Манн взяв цей інжир і переклав на тарілку старшої доньки Еріки, яку, кажуть, любив найдужче. Інші діти були вражені, а Манн лише зауважив, що до несправедливості світу краще звикати з дитинства. Еріка любила переповідати цю історію, тож вона потрапила до журналістів і навіть у книжку документалістики Андреа Вайс «У тіні Зачарованої гори».

Припускаю, що Томас Манн дійсно міг добре уявити несправедливість цього світу. Адже він жив і творив тоді, коли водночас розроблялися ліки проти невиліковних хвороб та вибухали великі війни. Коли можна було написати роман про занепад власної родини у маленькому німецькому містечку і купити розкішну віллу у великому німецькому місті. Коли назва маленького польського містечка перетворювалася на синонім слова «катастрофа». І коли вибір між справедливим і несправедливим не був нічим обумовленим. Втім, до таких усюдисущих історій я б воліла ставитися з веселою недовірою, саме з такою, яка дозволяє такі класичні тексти, написані майже сто і перекладені майже п’ятдесят років тому, читати й не нудитися суперечливими уявленнями людини ХХ століття про себе та справедливість.

із передмови української поетеси і журналістки Олени Гусейнової

Перший том вибраної новелістики, під звучання опери Ріхарда Вагнера, відкриває новела «Трістан». Далі граційно перетікає в нерозлучну пару — «Тоніо Крегер» та «Смерть у Венеції». Життя художника в одній історії відбувається навколо подорожі з півдня на північ, в іншій — з півночі на південь. Одна подорож закінчується крихким примиренням, а інша — смертю. А завершальним акордом стає новела «Маріо і чарівник». Оповідач описує подорож своєї сім'ї до вигаданого приморського містечка Торре ді Венере, де потрапляє на виступ фокусника і гіпнотизера, на ім'я Чіполла. Але харизматичний штукар використовує власні здібності, щоб контролювати  аудиторію у дуже жорстокий і фашистський спосіб.

«Будденброки. Занепад однієї родини» Томаса Манн

Найкраща сімейна сага у класичному перекладі видатного українського перекладача Євгена Поповича

Передмову до видання написав український письменник і літературознавець Тимофій Гаврилів

Дизайн обкладинки: Марія Фоя

Якщо ми поглянемо на творчість Томаса Манна в цілості, в алгоритмічності, в комплексності й тяглості драматургії, нас спіткає потрясіння, величне й жахливе: жодний інший письменник не вловлював і художньо не супроводжував свого часу так, як Томас Манн. Гадаю, письменник, свідомий своєї величі, притомний власного таланту, суверенний у художніх рішеннях і майстерний у техніках письма, цього не відрефлексовував, хоча чимало висловлювався про творчість, зокрема, й про власні художні задуми. Занепад однієї родини, яким є «Будденброки», перетворився на занепад однієї країни, пробивання дна, падіння у безодню пекла, спробу потягнути за собою Європу і половину людства, а тоді настала «година нуль», спроба й потреба започаткувати новий відлік часу: від кінця 60-х років сторіччя німецькі годинники цокають по-іншому.

із передмови українського письменника і літературознавця Тимофія Гавриліва

Легендарна сага, удостоєна Нобелівської премії з літератури, майстерний і філігранно виписаний портрет сім’ї на фоні історичної епохи. Ця фамілія мала втілювати німецькі чесноти, однак вони народилися Будденброками — життя заборгувало їм від початку. Кохання і зради, боротьба і заздрощі, несамовита пристрасть і пекуча ненависть трьох поколінь клану — від владного патріарха Йоганна Будденброка до його онуків, не здатних втриматися від спокуси забороненого плоду, який їм пропонує світ.

«Планета людей та інші твори» Антуан де Сент-Екзюпері

Класичний переклад видатного українського перекладача Анатоля Перепаді

Передмова української літературознавиці й критикині Ганни Улюри 

Дизайн обкладинки: Оксана Драчковська

Антуан де Сент-Екзюпері був майстром карткових фокусів і завжди носив із собою в кишені колоду карт. Найчастіше то був фокус, коли хтось загадував карту, торкаючись її в колоді, і після маніпуляції з колодою саме та загадана карта з’являлася десь під тарелем на столі. Сент-Екзюпері завжди був дуже зосередженим, він оголював до плечей міцні повнуваті руки і брався тасувати колоду. Зображав при тому таку пронизливу зосередженість, наче читав думки візаві. «Я — пан свого церемоніалу», — доповідав наприкінці, коли хтось вимагав відкрити секрет фокуса.

Втомлені приятелі, бувало, задумували й помсту у відповідь. Андре Шамсон, один із друзів письменника, згодом він стане генеральним директором Французького архіву, на одній з вечірок дивився на фокуси Екзюпері. І раптом перервав один із них вигуком: «Ага, я зрозумів, я все зрозумів!». Антуан знічев’я простягнув йому свою колоду — він розізлився і засмутився. Шамсон у відповідь зареготав, що просто хотів розіграти вразливого ілюзіоніста. Всі повернулися до десерту.

Майстер ілюзії: він, здається, був надто чутливим як на людину, яка має справу із сотвореною нею самою реальністю.

із передмови української літературознавиці й критикині Ганни Улюри

«Планета людей та інші твори» — це збірка трьох знакових літературних шедеврів, написаних Екзюпері у період розпалу Другої світової війни. «Нічний політ» автор веде нас крізь захмарну розповідь про фанатичного керівника аргентинської авіапоштової компанії Рів’єра, який лише після втрати відданого пілота-робітника приходить до усвідомлення, що любов і обов’язок у цьому світі — суперечливі, але рівноцінні. «Планета людей» — це довга мальовнича подорож, присвячена другу Анрі Гійоме з Aéropostale: зворушлива підготовка до першого польоту, екстремальний зимовий рейс крізь Анди, стародавні вулкани, що видніються крізь ілюмінатор, політ над Сахарою та авіатроща в пустелі... А навколо бурі випробувань і мальовничих пейзажів — роздуми про сенс життя і місце людини у світі. Книга-мандрівка завершується романом «Лист до заручника», що розкриває справжнє обличчя Франції після Другої світової. Антуан де Сент-Екзюпері веде розмову із другом, який опинився у пастці окупації, і ділиться власними почуттями, спричиненими війною. Обличчя людей, які втрачають свій рідний дім, рятуючи статки, жага повернути волю тим, хто став заручником в окупованій Франції, і страх втрати духовного світла стають тими небесними зірками, що змушують автора не здаватися і все вище підійматися у вільне небо.

«Державець. Флорентійські хроніки» Нікколо Мак'явеллі

В перекладі видатного українського перекладача Анатоля Перепаді 

Передмова доктора філософських наук, українського історика філософії і перекладача Андрія Дахнія

Дизайн обкладинки: Сергій Мірчук

Він був політичним мислителем, філософом історії, суспільним, державним діячем, дипломатом, письменником, філологом, перекладачем, військовим теоретиком... Саме таку багатогранність, плідність і самобутність ми насамперед зауважуємо, знайомлячись із постаттю Нікколо Мак’явеллі (1469–1527). Утім, така всеохопність зацікавлень не мала б дивувати, особливо якщо зважити на його приналежність до епохи Відродження — з ідеалом універсальної самовладної людини, прагненням до необмеженого пізнання всього і вся, завзяттям до змін, жагою новизни, духом вільних досліджень тощо. Зокрема мислитель був знайомий і впродовж певного часу навіть співпрацював з Леонардо да Вінчі, від якого перейняв інтерес до емпірії, що стала для нього важливішою за знання гуманістів. Окрім того, варто зазначити, що в тогочасній Європі (xv–xvi століття) у більшості галузей культури, а також у мистецтві, літературі, економічній, банківській, торговельній сферах ритм задавали саме італійці. Не стали винятком і політика й історична наука.

Ключовий твір Мак’явеллі в політичній галузі й водночас його найвідоміший, найвпливовіший, найбільш новаторський і, у певному сенсі, найскандальніший текст — трактат «Держа- вець» (Il Principe) (написаний 1513 року, але у світ вийшов лише 1532 року, після смерті автора).

Тимчасом у «Флорентійських хроніках» (Istorie fiorentine) — іншій праці, уміщеній у цій книжці (до речі, цей текст теж опублікований після смерті автора, того ж 1532 року), — італієць постає перед нами в іпостасі історіографа чи радше філософа історії.

із передмови доктора філософських наук, українського історика філософії й перекладача Андрія Дахнія

Світ знаходиться у нескінченному русі: розгораються запеклі війни і завойовуються території, найжорстокіші правителі зазнають успіхів, а потім смертельних невдач, держави змінюються, знищують старих, а потім народжують нових правителів. Стрімкий технологічний прогрес стає правою рукою революцій, по один бік яких розвиток, а по інший — катастрофічна розруха і хаос. І обирати шлях належить тим, хто має владу.

Історико-політичний трактат «Державець» і «Флорентійські хроніки» Нікколо Мак’явеллі  розкривають державотворення ізсередини, оспівуючи велич й критикуючи тиранію правителів світу. Автор аналізує дії і стратегії таких історичних постатей, як Александр Македонський і цар Кір, папа Александр і його син Чезаре Борджіа, Карл VII і Людовик XI, біблійний Давид і давньогрецький Ахіллес та багато інших. Він розмірковує над правильністю й помилками їх правлінь і пропонує рішення, які могли б все виправити. 

З часу написання трактату вже минуло півтисячоліття, але історія циклічна і праці Мак’явеллі незмінно актуальні.

Відкриваємо передзамовлення на французьку класику від Лабораторії

«Любий друг», Гі де Мопассан

У перекладі видатного українського письменника, перекладача й одного з найвизначніших прозаїків доби Розстріляного відродження Валер’яна Підмогильного

Передмова докторки філософії, перекладачки й викладачки французької мови університету м. Пуатьє (Франція) та Львівського національного університету імені Івана Франка Олени Писаревської

Дизайн обкладинки: Марія Кінович

Скандальна історія юнака, спокушеного владою. Молодий, привабливий і дуже амбітний Жорж Дюруа отримує роботу журналіста і досягає успіху. Але що стоїть за стрімкою кар’єрою Bel Ami? Жорж швидко вчиться бути запеклим спокусником, шантажистом і кар'єристом у світі, де кохання є лише засобом досягнення мети.

Більше книжок Лабораторії шукайте за посиланням у книжковому інтернет-магазині laboratoria.pro