«Від першого й аж до останнього слова пісні мурахи бігали по всьому моєму тілу»: 5 цитат із книжки «Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем»

«Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем» — роман про перипетії дорослішання, юні закоханості, що з роками набули абсолютно інакших відтінків. І слід дитинства, який з нами на все життя — не важливо ким ви стали і як далеко опинилися від місця, де живе ваше дитинство. Ділимося добіркою цитат із книжки у матеріалі.

____________________________________________________________________________________________________________

Читайте також:

• уривок із роману Юлії Мак «Толіки»
• про улюблені книжки авторки у рубриці «Книжкова полиця»

____________________________________________________________________________________________________________

Щойно закінчувалась пісня «Дорога», дядько Василь просив мене дістати касету з магнітоли, запхати мізинчика у віконечко в касеті й перемотати на початок пісні.

Дід попросив посортувати літературу на дві купки: російськомовну — в одну, українськомовну — в іншу — й першу купку накрити старою ковдрою, а другу — протерти й гарненько викласти. — Тьоть Тань, а звідки це в діда стільки старих українських книжок, та ще й про історію України? — листаючи затерту до непізнаваності «Олюньку» Чайковського 1966 року, запитала я. — В нього спитаєш, — різко відповіла Танька. — Та я в нього щороку питаю, а він знай мовчить, — обурилась я.

— Танько, чуєш? То хіба баба не нас кличе їсти? — здригаюсь я в саду, розвішуючи простирадло розміром із футбольне поле. 

— Ні, то вона курей кличе на годування. 

— Курям уже третій раз пора їсти, а нам другий коли? 

— Розвісимо цю партію білизни, що принесли, й підемо обідати. Баба в печі дерунів напекла. 

Після цих слів я ще додатково прополоскала наволочку, яку тримала в руках, своєю слиною.

— Сестричко, запам’ятай! Ніколи не повторюй того, що ми затіяли сьогодні. Не вживай більше як один вид напою за один раз! 

— Ем, я щось не второпаю: навіщо ми в такому випадку це зараз робимо? — занепокоєно запитала я. 

— От якраз для того, щоб ти назавжди зрозуміла, чому цього треба уникати. 

— Ну окей! То що? Зі святом, Толіки! — і почала посьорбувати вино. Воно виявилося таким кислим, що аж вуха заболіли.

Від першого й аж до останнього слова пісні мурахи бігали по всьому моєму тілу. І так було добре. Навіть краще, як у кукурудзі. Цей кадр залишиться в мої пам’яті назавжди. У ту мить ми були щасливі й могли довірити одне одному життя, бо були впевнені: в будь-який момент сильна братерська рука витягне з прірви.

____________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем», Юлія Мак