Без Меріт

Мені дуже, дуже, дуже... сподобалася ця історія!!! Я читав багато відгуків, де бачив, що деякі люди вважали, що це слабка історія або що вона занадто переповнена та заплутана. Я також боявся заглиблюватися в неї. Я не знаю, але для мене вона була просто ідеальною. Вона тримала мою увагу всю дорогу, і я зупинився лише вночі, тому що мої очі здалися.
Неможливо висловити, який я злий на сім'ю Меріт, особливо на її батьків, за те, що вони дозволили своїй доньці відчути все те зло і жалість до себе, через які вона почала котитися вниз по схилу.
Багато чого має статися, щоб хтось впав у депресію, але можна винести один дуже важливий урок: нехай любов і прощення будуть частиною нашого життя, давайте любити одне одного, наші сім'ї і, перш за все, самих себе, щоб нам не довелося пройти через те, через що пройшла Меріт. Стиль написання мені сподобався, переклад теж хороший, гарна робота.
Наприкінці книги у мене залишилося відчуття незавершеності, адже історія не була до кінця завершена з точки зору кількох персонажів.
В загальному дуже рекомендую до прочитання.

Колін Гувер не перестає дивувати читачів різноманіттям жанрів і тем, піднятих у своїх романах.
"Без Меріт" - історія про дівчину-підлітку, що через сімейні й особисті проблеми вирішує піти з життя.
Мені доводилось читати про депресію, але цей роман на диво легкий і не тисне на читача своєю ваготою.

Відверто кажучи, зрозуміти Меріт дуже легко, адже на її плечах лежить чимало складнощів: мама хворіла на рак; тато завів коханку під час її хвороби, тож тепер обидві жінки живуть під одним дахом; сестра-близнючка з цікавими вподобаннями; брат, з яким абсолютно розладнані стосунки через дитячі образи; хлопець, який їй подобається, зустрічається з її сестрою. А ще вони живуть у приміщення церкви. І ще багато-багато не зовсім здорових речей. Із цього всього можна було б непогано посміятись, як із її колекції нагород, але Меріт живе в цьому кожного дня, тож їй точно не до сміху від усіх цих секретів, недомовок і таємниць.

Це роман-дорослішання, він зворушливий, делікатний, трохи романтичний, саме такий, який варто прочитати підлітку у період становлення особистості. Тут депресія не романтизується і не стигматизується, все показано без прикрас. Кожен може помилятись, заплутатись, збитись із дороги. Історія Меріт дає надію. Можна прощати, довіряти і бути чесним у стосунках із близькими. Але головне - уміти любити і приймати себе.

Зовсім не популярна книга, яка варта уваги. Головній героїні сімнадцять років, і вона живе у церкві. У неї є сестра близнючка, молодший та старший брати (багатодітна родина). Меріт вважає, що всім начхати на неї і в книзі ми спостерігаємо такі проблеми у сімʼї, де хтось думає, що його не люблять і мало приділяють йому уваги. Взагалі сімʼя має багато секретів, які розкриваються впродовж сюжету. Це література, яка більше підійде підліткам. Тут є про що подумати після її прочитання, також вона не є дуже легка і проста. Книга наповнена цікавими конфліктами, поворотами у сюжеті. Авторка круто розкриває персонажів. Але не вистачило кінцівки. Є відчуття після прочитання, ніби вона недописана. Книга глибока, я декілька днів думала про неї, але чогось все ж таки не вистачило. Не зачепила. Оцінка 7/10
! Хочу наголосити, що багатьом книга все ж сподобалась. У буктоці люди розділились на дві групи, кому сподобалось, а кому ні. Замовляти чи ні, діло ваше, але я б радила ( якщо ви ще не знайомі з колін гувер ) почати читати з інших книг авторки.