Починаючи читати цю книгу, я помилково прийняла її за наївно-ванільну історію для підлітків. Та не зовсім. За легкістю і невимушеністю літературного стилю автора ховається складна драматична історія сімейних взаємовідносин, загострена труднощами підліткового віку головної героїні Меріт. Дівчина вважає свою сім'ю найдивнішою і місті (схоже, так воно і є). А ще відчуває себе абсолютно непомітною, неважливою і зайвою серед кола близьких людей (та й далеких водночас). Нарешті в нудному житті Меріт з'являється щось справді яскраве, захоплююче, те, що перехоплює подих. Перша любов. І все було б чудово, але схоже, вимальовується лінія забороненого кохання... Дівчина відчуває себе єдиною проти всього світу, борячись одночасно зі своїми почуттями та кожним учасником своєї сім'ї. Якось чаша терпіння переповнилась і Меріт на емоціях влаштовує справжнє потрясіння, яке переверне все з ніг на голову. Чи все таки з голови на ноги? Ця, на перший погляд, легка підліткова історія, наскрізь пронизана мораллю: людям варто розмовляти. Ділитися проблемами з близькими, обговорювати сумніви та невдоволення, не ховати в собі претензії. Брати і вирішувати. Адже часто ми можемо помилятися, навішавши на людину стільки ярликів, що і самої людини вже не видно. Лише наші хибні висновки та уявлення про неї
Неможливо висловити, який я злий на сім'ю Меріт, особливо на її батьків, за те, що вони дозволили своїй доньці відчути все те зло і жалість до себе, через які вона почала котитися вниз по схилу.
Багато чого має статися, щоб хтось впав у депресію, але можна винести один дуже важливий урок: нехай любов і прощення будуть частиною нашого життя, давайте любити одне одного, наші сім'ї і, перш за все, самих себе, щоб нам не довелося пройти через те, через що пройшла Меріт. Стиль написання мені сподобався, переклад теж хороший, гарна робота.
Наприкінці книги у мене залишилося відчуття незавершеності, адже історія не була до кінця завершена з точки зору кількох персонажів.
В загальному дуже рекомендую до прочитання.
"Без Меріт" - історія про дівчину-підлітку, що через сімейні й особисті проблеми вирішує піти з життя.
Мені доводилось читати про депресію, але цей роман на диво легкий і не тисне на читача своєю ваготою.
Відверто кажучи, зрозуміти Меріт дуже легко, адже на її плечах лежить чимало складнощів: мама хворіла на рак; тато завів коханку під час її хвороби, тож тепер обидві жінки живуть під одним дахом; сестра-близнючка з цікавими вподобаннями; брат, з яким абсолютно розладнані стосунки через дитячі образи; хлопець, який їй подобається, зустрічається з її сестрою. А ще вони живуть у приміщення церкви. І ще багато-багато не зовсім здорових речей. Із цього всього можна було б непогано посміятись, як із її колекції нагород, але Меріт живе в цьому кожного дня, тож їй точно не до сміху від усіх цих секретів, недомовок і таємниць.
Це роман-дорослішання, він зворушливий, делікатний, трохи романтичний, саме такий, який варто прочитати підлітку у період становлення особистості. Тут депресія не романтизується і не стигматизується, все показано без прикрас. Кожен може помилятись, заплутатись, збитись із дороги. Історія Меріт дає надію. Можна прощати, довіряти і бути чесним у стосунках із близькими. Але головне - уміти любити і приймати себе.
! Хочу наголосити, що багатьом книга все ж сподобалась. У буктоці люди розділились на дві групи, кому сподобалось, а кому ні. Замовляти чи ні, діло ваше, але я б радила ( якщо ви ще не знайомі з колін гувер ) почати читати з інших книг авторки.