Це історія однієї сімʼї, яку розповідає 17-річна Меріт. Вона вважає, що якби її не стало, ніхто б і не помітив.
Це її популярна сестра-близнючка отримала виграшний білет в цей світ, а Меріт лише даремно використовує кисень.
Ніхто її не любить, ніхто не помічає, всім на неї начхати.
Нічого хорошого не потрібно очікувати від сімʼї, в якій називають одну дочку Заслуга, а іншу Честь. Однією донькою захоплюються, а інша має заслужити добре ставлення до себе.
Мені важко описати свої враження від книги.
Спочатку було досить нудно.
Я уже подумала, що це буде мій перший DNF цього року.
Але цей навик у мене ще погано прокачаний.
Читач знаходиться в голові дівчинки з депресією, тому все навколо дуже похмуро і важко.
Але чим більше читач знайомиться з сімʼєю Меріт, чим більше занурюється в атмосферу її існування, тим більше розуміє стан дівчини.
Бо там по кожному терапія плаче.
Будинок, в якому живе Меріт з сімʼєю - це якась Рукавичка, де живуть всі, кому не лінь. І в кожного свої проблеми, які тим чи іншим чином негативно впливають на всіх, хто тут живе. В тому числі і на Меріт, яка, як і будь-який підліток, дуже гостро все сприймає на власний рахунок.
Я б не здивувалася, якби під кінець історії в кадр зайшов психотерапевт і виявилося, що це психіатрична клініка, а всі ці персонажі її пацієнти, які думають, що вони одна родина.
Бо я можу описати все це тільки як «дурдом на виїзді».
У кінцівку книги взагалі не віриться. Тобто живе сімʼя, усі проблематичні, а тут просто сіли, поговорили, взялися за ручки, поспівали пісень і все у них добре.
Сонечко сяє, пташки співають, депресія пішла за небокрай.
Якось занадто фантастично-неправдоподібно.
А ще тут троп «дві сестри - один хлопець» - жах.
На даний момент ця книга найгірше, що я читала в авторки.
Перша зустріч і головні герої вже зближуються, цілуються і відчувається неймовірна пристрасть, але це потім виявляється помилкою. Саган хлопець її сестри-близнючки і переплутав їх.
У книзі піднімаються важливі теми про сімейні цінності, психічні хвороби, орієнтацію, ситуацію в Сирії , важкі відносини між членами сімʼї та непорозуміння і суїцид . Недостатня увага від рідних, призводить до різних необдуманих вчинків. Ще і у кожного з сімʼї є жахливі таємниці, які знає Меріт.
Історія виявилась трохи драматичною та моментами напруженою, хоч були тут і дуже дивна моменти теж.
На диво книга мені сподобалась, хоч спочатку я думала буде слабкішою за інші. Я б сказала, що ця історія дуже не звична для автора, але в той же час виявилась неочікуваною та недооціненою. Так вона більш підліткова, але має багато тем для роздумів. Фінал теж виявився дуже цікавим та непоганим.
Починаючи читати цю книгу, я помилково прийняла її за наївно-ванільну історію для підлітків. Та не зовсім. За легкістю і невимушеністю літературного стилю автора ховається складна драматична історія сімейних взаємовідносин, загострена труднощами підліткового віку головної героїні Меріт. Дівчина вважає свою сім'ю найдивнішою і місті (схоже, так воно і є). А ще відчуває себе абсолютно непомітною, неважливою і зайвою серед кола близьких людей (та й далеких водночас). Нарешті в нудному житті Меріт з'являється щось справді яскраве, захоплююче, те, що перехоплює подих. Перша любов. І все було б чудово, але схоже, вимальовується лінія забороненого кохання... Дівчина відчуває себе єдиною проти всього світу, борячись одночасно зі своїми почуттями та кожним учасником своєї сім'ї. Якось чаша терпіння переповнилась і Меріт на емоціях влаштовує справжнє потрясіння, яке переверне все з ніг на голову. Чи все таки з голови на ноги? Ця, на перший погляд, легка підліткова історія, наскрізь пронизана мораллю: людям варто розмовляти. Ділитися проблемами з близькими, обговорювати сумніви та невдоволення, не ховати в собі претензії. Брати і вирішувати. Адже часто ми можемо помилятися, навішавши на людину стільки ярликів, що і самої людини вже не видно. Лише наші хибні висновки та уявлення про неї
Неможливо висловити, який я злий на сім'ю Меріт, особливо на її батьків, за те, що вони дозволили своїй доньці відчути все те зло і жалість до себе, через які вона почала котитися вниз по схилу.
Багато чого має статися, щоб хтось впав у депресію, але можна винести один дуже важливий урок: нехай любов і прощення будуть частиною нашого життя, давайте любити одне одного, наші сім'ї і, перш за все, самих себе, щоб нам не довелося пройти через те, через що пройшла Меріт. Стиль написання мені сподобався, переклад теж хороший, гарна робота.
Наприкінці книги у мене залишилося відчуття незавершеності, адже історія не була до кінця завершена з точки зору кількох персонажів.
В загальному дуже рекомендую до прочитання.
"Без Меріт" - історія про дівчину-підлітку, що через сімейні й особисті проблеми вирішує піти з життя.
Мені доводилось читати про депресію, але цей роман на диво легкий і не тисне на читача своєю ваготою.
Відверто кажучи, зрозуміти Меріт дуже легко, адже на її плечах лежить чимало складнощів: мама хворіла на рак; тато завів коханку під час її хвороби, тож тепер обидві жінки живуть під одним дахом; сестра-близнючка з цікавими вподобаннями; брат, з яким абсолютно розладнані стосунки через дитячі образи; хлопець, який їй подобається, зустрічається з її сестрою. А ще вони живуть у приміщення церкви. І ще багато-багато не зовсім здорових речей. Із цього всього можна було б непогано посміятись, як із її колекції нагород, але Меріт живе в цьому кожного дня, тож їй точно не до сміху від усіх цих секретів, недомовок і таємниць.
Це роман-дорослішання, він зворушливий, делікатний, трохи романтичний, саме такий, який варто прочитати підлітку у період становлення особистості. Тут депресія не романтизується і не стигматизується, все показано без прикрас. Кожен може помилятись, заплутатись, збитись із дороги. Історія Меріт дає надію. Можна прощати, довіряти і бути чесним у стосунках із близькими. Але головне - уміти любити і приймати себе.
! Хочу наголосити, що багатьом книга все ж сподобалась. У буктоці люди розділились на дві групи, кому сподобалось, а кому ні. Замовляти чи ні, діло ваше, але я б радила ( якщо ви ще не знайомі з колін гувер ) почати читати з інших книг авторки.